Родина зібралася за одним столом. Тамара розраховувала отримати спадок. Дарма що він не її. Статки мали дістатися її чоловікові. Вона рахувала гроші подумки. В її сватів є ще син та дочка. Артем, її чоловік, був наймолодшим у сім’ї. Він одружився рано. Зараз мав трьох дітей. Найстаршому п’ятнадцять, середньому – десять, а малому – чотири. На дітей потрібно купу грошей! Тамара постійно говорила про це сватам.
Жінка була впевнена на всі сто у власних силах. Вона навчила чоловіка правильно говорити з батьками. Він повинен постійно нагадувати їм про внуків, їхнє навчання та майбутнє життя. Тамара знала, свати дадуть на них грошей. Спадок залишать їм, бо вони велика сім’я з дітьми.
Середня сестра типова сучасна жінка. Вона живе для себе та свого задоволення. Ні чоловіка, ні дітей, одна робота. Вона гуляє з подружками, ходить по ресторанам і міняє хлопців, як рукавички. Вона має гроші та вітер в голові. Свати точно не дадуть грошей такій дочурці! Що вона з ними зробить, одному Господу відомо! Може прогуляти чи витратити все на своїх хлопців. Вона взагалі відірвана від реальності жінка.
Старший син має дружину, але вони живуть без дітей. Говорять, це їхній вибір. Де там! Тамара знає правду. Його жінка любила погуляти, наробила безліч Aб0pтiв, от і не може завагітніти! Навіщо він таку взяв за дружину? З неї ніякого толку! Ось Тамара народила трьох. Вона справжня жінка, не те що ті дві пройдисвітки, які хочуть легких грошей!
- Тамарочко! – Братова сестра широко розставила руки. Вона міцно обійняла жінку. – Скільки ми не бачилися!
- Багато. – Тамара на силу вичавила з себе посмішку.
Вона не любила ці «родинні» посиденьки. Вона хотіла отримати гроші й більше ніколи не бачити цих людей.
Свати довго не тягли. Вони одразу оголосили своє рішення. Спадок ділять між старшим сином, середньою донькою та трьома внуками, але витрачати гроші зможуть тільки після cmepтi сватів.
Тамара втратила дар мови. Її ніби оглушили на декілька секунд. Тобто спадок піде не їй, а дітям? Як так?
- Ти саме цього хотіла, Тамаро. – Каже свекруха.
- На скільки я пам’ятаю, ти просила дати грошей твоїм дітям. – Втрутився свекор.
- Ні! Я казала, що хочу!.. – Тамара запнулася. На неї дивилися п’ятеро пар очей.
Жінка хотіла луснути від люті. Ще трішки і вона б проговорилася.
- По моєму, наша Тамара хотіла собі купити квартири чи дачу і жити там одній. До нашого братика їй діла не має. – Єхидно мовив старший брат.
- Що ти таке кажеш!? – Втрутилася сестра. – Вона хотіла кинути дітей і втекти з грошима. До того ж, вона думала, ніби то наші батьки дурні і нічого не розуміють. Брат давно під її каблуком, але нас не проведеш!
- Це не правда! – Істерично прокричав чоловік Тамари. – Вона нічого такого не думала! Діло в тому, що нам гроші потрібніші! В нас діти і…
- То дітям гроші й підуть. – Спокійно підмітила свекруха. – Вони зможуть спокійно жити на ту долю, що ми їм виділили. Тамарине прохання виконане. Що вас не влаштовує?
- Але ж… Я як… – Тамара не знала, що казати. Її діти дійсно отримають гроші, але вона хотіла отримати їх іншим шляхом. Вона хотіла мати владу над тими грошима.
- Я можу ними опікуватися. Ну, грошима. – Почала говорити Тамара. – Я буду їх берегти, поки діти наберуться розуму, щоб правильно витратити спадок. Думаю, так буде найкраще.
На Тамару дивилися з осудом, гнівом і презирством. Їй так і не вдалося переконати сватів віддати гроші їй. Вона йшла додому зла. Всю дорогу жалілася чоловікові на його батьків. Той піддакував й активно кивав головою.
