Моєму батьку сімдесят дев’ять років. Він вже давно живе сам у селі, моєї мами нe cтало два роки тому.
Я з чоловіком живу в місті у двокімнатній квартирі. Ми обоє працюємо, добре забезпечені. У нас є дочка, яка живе окремо, має власну сім’ю: чоловіка та сина.Часто навідуємось до онука й усім допомагаємо доньці із зятем. Загалом, живемо, як усі.
Село, де живе мій тато, розташоване сімдесят кілометрів від нас. Раніше ми дуже часто провідували тата, а потім стали приїздити все рідше. Тому приїжджаємо декілька раз на місяць, я наготую, привезу продуктів, приберу, поперу одяг. Батькові купляємо все необхідне, заробляємо ми добре, тож я купляю татові всі продукти, бо хочу, щоб він добре харчувався.
Батько завжди носить чистий одяг, я плачу сусідці за молоко, яйця, сир. Тож у нього все є. Пропонували татові переїхати до нас, але він одразу відмовився, і навіть попросив, щоб ми купили йому на зиму дров.
Минулої зими мій чоловік захворів, але я навіть не хотіла їхати до тата, він стара людина, хвилювалась й за нього. Я дуже переживала за батька, не уявляла, як він сам зі всім справиться. Буває, тато часто просто забуде десь телефон, я телефоную весь день, а потім приходиться дзвонити до сусідки.
Після цього я вирішила, що найму людину, яка доглядатиме за татом та готуватиме йому їсти. Ми з чоловіком провели батькові воду, зробили туалет в хаті, ванну. У нього є все для комфортного життя.
Тому почала цікавитися по селі, хто із жінок зміг би доглядати тата, але за гроші. Чутки швидко дійшли до рідні, вони одразу почали телефонувати та говорити, яка ж я донька, якщо рідного батька на чужих людей залишаю. Я спочатку мовчала, але це вже переходить всі межі. Навіть сусіди починають мене повчати, говорять, що і як я маю робити з татом.
А так і ніхто не погодився, зате осуджують всі. Вирішила, що й далі провідуватиму тата, як і раніше, а якщо вже й виникне така необхідність, проситиму його переїхати до мене. На даний час він добре почувається. То для чого батькові їхати з рідної домівки? Тільки тато знає, як йому краще. Він не хоче нікуди йти зі своєї хати, я ж натомість готова платити гроші, щоб хтось за ним доглядав? Невже в цьому є щось погане?
