Мені було п’ятнадцять, коли мама знову завагітніла. Вона приховувала своє становище, бо боялася реакції батька. Мама знала, він буде проти. Точно відправить її на Aб0pт. Я старалася не втручатися в життя дорослих.
Ми були не дуже багатими, але й не бідними. Біда в тому, що ми тільки почали жити. До цього, двадцять років, мою сім’ю тероризував дід – батько тата. Ми жили в його квартирі. Дід займав одну кімнату, а ми – другу. Він не працював, сидів на пенсії. Дід отримував більше середньої зарплатні. За які такі заслуги, досі не знаю, але мені відомо інше. Зі своєї пенсії, дід не давав нам ні копійки. Він все витрачав на випивку та цигарки.
В діда було мало хобі. Він ходив до алкогольного ларька. Купував оковиту. Пив, говорив десять хвилин з продавцем і йшов додому спати. Прокидався в обід, щоб знову повторити свій не хитрий маршрут.
Дід любив діставати нас. Він намагався сваритися з мамою, коли батько на роботі. Старигань поливав маму помиями. Він вважав її поганою партією для свого сина, хоча мама мала купу грошей в банку й дім за кордоном, який здавала. Діда це не хвилювало. Він проходився по маминій зовнішності. Дід називав її гарне каштанове волосся брудним, як грязюка під ногами. Постійно шпиняв її через зайву вагу. Любив нагадати про розтяжки на животі та ногах. Радив мамі піти в спортзал або закрити холодильник на замок, а ключ викинути. Мама терпіла скільки могла. Коли мамі уривався терпець, в хаті бився посуд, ламалися меблі та летіли з вікна речі. Сусіди знали, двоє родичів виясняють стосунки. Ніхто не викликав поліцію. Сенсу не бачили.
— Це сім’я. – Казали сусіди. — Самі розберуться.
Cmepть діда нікого не засмутила. Це звучить страшно і цинічно, але після його кончини, ми почали дихати повними грудьми.
Батьки уступили мені нашу спільну кімнату, самі — переїхали в дідову. Раніше мама частенько пила пиво біля телевізору. Негатив діда не пройшов для неї безслідно. Після його смерті, мама заново розквітла. Я чула компліменти батька адресовані мамі. Він постійно підмічав її пишні форми, але струнку фігуру. Мама пофарбувала волосся, купила нові сукні. Напевно, тоді вони зачали мою сестру.
Мама не могла довго приховувати правду. Батько дізнався на третьому місяці маминої вагітності. Він взагалі не зрадів. В домі був грандіозний скандал. Батько переконував маму позбутися дитину. Вони «тільки почали жити людським життям, а вона їм таку свиню підсунула».
Я не підтримувала батькову риторику. В створені дитини приймають участь двоє. Якщо слідувати його логіці, то це вони вдвох підсунули собі ж «свиню». Пам’ятаю свої думки та почуття. Я одразу розізлилася на батька. Як можна свою дитину називати «свинею»? Я не розмовляла з ним тиждень. Він не знав, в чому справа. Я підслуховувала їхні розмови, тому він вирішив, що я підтримую маму із жіночої солідарності.
— Ти навіть не знаєш, що вона зробила, а бойкотуєш мене разом з нею! – Говорив, ображено, батько.
Бабуся теж читала мамі моралі. Вона казала, що мама застара для другої дитини. Бабуся була переконана в своїй правоті. Вона одразу сказала про лікаря, який «зробить все так, як треба, і позбавить їх тягаря». Слова бабусі стали останньою каплею для мене. Я втрутилася в розмову.
— Бабусю, я теж тягар?
— Що? – Я застукала бабусю зненацька. Вона не знала, що я чула, тому не одразу зрозуміла, чого від неї хочу.
— Якщо вам з батьком ця дитина не треба, то нею буду опікуватися я! – Мама дивилася на мене надзвичайно теплим поглядом. – Мені скоро шістнадцять. Я зможу піти працювати в наше кафе. До того ж, моє навчання не важке. Поки мама буде на роботі чи займатися домашньою роботою, я посиджу з дитиною. Нам не треба ваша допомога! Ви тільки шкодите мамі та дитині! – Я намагалася говорити твердо, але мій голос дрижав.
Бабуся замовкла. Вона нічого не сказала мені. Більше бабуся маму не чіпала. Вона приходила з мирними візитами.
Батько досі не хотів майбутню дитину. Він ночував в машині, аби не йти до вагітної мами. Я сварилася з ним. Постійно зверталася до його совісті, але батько відмахувався від мене. Він любив казати:
— Не лізь в сімейні справи! Дорослі самі розберуться!
— Ага. Значить я не сім’я? Чи як? – Не здавалася я.
— Ой, помовч! Ти знаєш, що я мав на увазі інше!
Ні, я не знала. Батько відкрився для мене з нової сторони. Він перетворився з сильного, справедливого чоловіка, в тюхтія та слабака. Я більше не поважала його, адже в складну для його жінки хвилину, він кидався на неї зі звинуваченнями. Мама отримувала підтримку тільки від мене. Пізніше, вона сто разів скаже мені дякую. Мама зізналася лише з роками, що бабуся майже вговорила її на аборт, але моя підтримка переконала її в зворотному. Досі страшно про це думати. Якийсь лікар, чорт знає в яких умовах і, одному Богу відомо, якими інструментами, мав робити мамі страшну операцію.
Коли мама народила сестру, бабуся одразу змінилася на обличчі. Вона плакала гіркими сльозами та благала в мами пробачення. Ми простили бабусю. Вона швидко згадала всі навики догляду за дітьми. Нам постійно допомагала. Я на роботу пішла, але мама попрохала зароблене витрачати на себе. Вона сказала, так я їй допоможу набагато більше, ніж якщо буду віддавати їй гроші. Поки бабуся сиділа з сестро, мама готувала їжі, а я прибирала. Батько прикладався до пляшки і нічого не робив. Він досі ходив й капав мамі на мізки.
Навіть час не допоміг склеїти назад батьківський шлюб. Мама ніколи не пробачить йому його поведінку. Замість підтримки, вона отримувала скандали та запах перегару. Якось батько знайшов в собі сили зав’язати з оковитою, але мама не хотіла його назад. Ми досі жили в тій самій квартирі. Сестрі було п’ять років. Вона не бачила батька тверезим більше тижня. Вона інтуїтивно відчувала свою провину в розпаді сім’ї. Звісно, я переконувала її в іншому. Вона не винна в інфантильності дорослого чоловіка.
Бабуся дійсно показала себе гарно. Вона вибачилася, визнала свої помилки і виправила їх. Свою однокімнатні квартиру біля центру Львова, зробила дарчою для сестрички. Я безмежно рада. Бабуся старалася для нас. Вона збирала гроші, за які возила нас на море або в гори. Маленька любила бабусю, маму і мене. В нас – бачила сім’ю, а от батька не визнавала. Вона його боялася.
Я не пам’ятаю історій, де діти склеюють сім’ю. Скоріше за все, друга дитина – привід для розлучення. Наша історія закінчилася більш менш добре. Сестра росла не знаючи, які драми розігрувалися перед її появою. Розповіла їй бабуся на смертному одрі. Тоді моїй маленькій було вже не мало. Вона, в свої тридцять років, геть не засмутилася, почувши сімейну історію, а бабусю одразу пробачила. Наша бабуся пішла в інший світ з посмішкою на губах, бо єдине, про що мріяла, отримати прощення від коханої онучки.
Батько розлучився з мамою. Точніше мама подала на розлучення. Батько зав’язав з чаркою, але його поведінку пам’ятали всі. Він не зміг виправити помилки минулого, адже ще довгі роки, після народження сестри, говорив мамі огидні слова. Коли тато оговтався, ні я, ні мама, ні, тим паче, сестра не хотіли з ним спілкуватися. Він переїхав в іншу квартиру. Маму не виганяв, хоч за щось йому подякую.
Коли сестрі виповнилося шістнадцять, мама відправила її на навчання, а сама покинула квартиру тестя. Тоді ж почалася історія з розлученням. Батько ходив, наче в воду опущений. Він не міг повірити в те, що відбувається. Не раз хотів поговорити зі мною чи з сестрою. Я одразу вказувала йому на двері. Ніколи не пробачу його. Сестра ніколи батька не любила й не була з ним близька. Розмови з нею закінчувалися дуже швидко. Батько не знав, як знайти підхід до власної доньки.
Яка мораль цієї історії? Слухайтесь своїх бажань та підтримуйте близьких тут і зараз, адже потім буде пізно.
