- Ви хочете влаштуватися до нас вантажником? – Чоловік в діловому, синьому костюмі, пильно дивився на молодика навпроти.
- Так. Дуже потрібна робота. Я розумію, виглядаю худим та слабким, але я сильний хлопець! З роботою впораюся. – Переконував хлопчина в спортивному костюмі.
Чоловіка в діловому костюмі звали Олександр, того, хто сидів навпроти, він знає дуже довго. З Юрієм вони навчалися в одному коледжі. Олександр був наївним хлопцем. Вірив усьому, що йому казали друзі. Він старався допомогти їм грошима, підтримкою, міг взяти чужу вину на себе. Викладачі бачили, що відбувається, але не сильно переймалися.
Олександр сприймав Юрія, як друга. Шкода, але його «друг» був іншої думки. Він відбирав в Олександра гроші, які він заробляв чесною працею. Був випадок, коли «друг» залишив Сашу без гроша в кишені. Тому не було що їсти. Батьки не допомагали. Саші дівчата зносили трішки їжі. Так він прожив два тижні, на чужих крихтах. Хлопець схуд на п’ять кілограмів.
Юрій налаштовував групу проти Олександра. Він розпускав плітки. Саша встиг побути бAбiєm, розповсюдником 3Aб0р0нEнux речовин, kpAдiєm та cyтEнEpom. Молоді дівчата та хлопці охоче вірили в ці нісенітниці.
Олександра постійно бuлu за те, чим він займається. Викладачі грозили відрахувати його, якщо той не візьметься за голову. Дівчата, проходячи мимо, могли плюнути в обличчя хлопцеві.
- Це тобі за твоє огидне ставлення до жінок! – Казали вони.
На третьому курсі, 3nyщAnnя переросли в регулярні п0б0ї. Сашу ловили групою та товкли всім, чим зможуть. Хлопець вже не дружив з Юрієм, але той не міг відпустити свою «іграшку для тymAkiв». Життя Олександру псували різними методами. В його спортивне взуття підсипали скло, в портфель засипали картопляне пюре, його конспекти втопили в туалеті. Саша запам’ятав на все життя, як він переписував по новій майже 300 сторінок, які потрібно було здати через два тижні.
Ті діти мали гроші, а Олександр не мав. Він дитина з бідної сім’ї. Навчався в селі. Йому одразу сказали розраховувати на свої сили, бо в батьків грошей немає. Саша їх почув. Зараз він має гроші, жінку, дитину та гарну квартиру. Він всього досяг сам, попри 3nyщAnnя своїх одногрупників. Саша добре пам’ятає те скло і безліч cunцiв по тілу, які не проходили неділями.
Тепер він не Саша. Зараз всі його знають, як Олександра Олеговича. Він успішний лікар, який подався в підприємці і заробив мільйони.
- Юрій, так?
- Так.
- Наскільки я знаю, ваш батько тримав колись велику сіть ресторанів. Так? – Олександр прищурив очі.
- Угу. – Юрій кивнув. – Звідки ви це знаєте?
- Місто в нас невелике. Люди при грошах знають один одного. Розумієте?
- Звісно розумію! – Юрій помітно розслабився.
- Казали, ваш батько допустився помилки на кухні, так?
- На жаль, це так. Він не пройшов перевірку санітарної служби. Подальші перевірки виявили ряд порушень в інших ресторанах. – Розповідав Юрій, дивлячись на свої нігті.
Можна взяти його на роботу і підлаштувати нещасний випадок. Олександр замете за собою сліди. Він знає, кому, куди і скільки занести грошей, щоб про цей інцидент забули. Є ще журналісти, але й вони купляються. Взагалі, за гроші можна зробити багато чого. Треба лише взяти на роботу цього козла, який зіпсував йому роки навчання, який створив безліч проблем зі здоров’ям, який був причиною психологічних проблем та нічних жAxiв. Олександр давно хотів помститися. Треба лише…
- Ви на не підходите. – Твердо сказав Олександр.
- Ех… Не вірите мені, що я сильний? Дарма, дарма, Олександре Олеговичу! Ще шкодувати будете! – Юрій пішов з кабінету з посмішкою.
Олександр полегшено зітхнув. Він вчасно схаменувся і не взяв гріх на душу.
