Діти не можуть відновити стосунки, а коти – так. До такого висновку я прийшла, коли в нашому домі з’явився Мурчик.
Те нещасне котеня сиділо під під’їздом. Воно не виглядало агресивно. Навпаки, подерте, облізле, ображене життям. Воно ховалося на першому поверсі. В людей нічого не просило. Котеня ховалося від дітей. Вони любили тягати тварину за хвоста, кидати в нього камінням. Тварину покусали собаки. Бік залитий kp0в’ю, його обліпила земля та трава.
Я бачила його. Хотіла забрати, але не знала, як відреагує хлопець. На диво, він сам приніс кота. Я спала. Чую, щось вібрує над головою. Не прокидаюся. В сні думаю: «Навіщо він мені телефон над головою поклав?» Титанічними зусиллями розплющую очі. Сидить. Худе, чорняве та блохасте. Кіт лизнув мені кінчик носа і мяукнув.
- Йшов на роботу, — пояснював хлопець, — а там він сидить. Такими людськими очима на мене глянув. Ну, я думаю, якщо буду йти назад, а він тут сидітиме, заберу додому. Так і вийшло. Сидів прямо під дверима. Трусився, але мовчав.
- Треба його підлікувати.
- Завтра заведемо до ветеринара.
Кіт їв все. Я поклала йому шматок хліба. В маленьку мисочку налила молока. Він вгризся в шматок хліба залізною хваткою. Склалося враження, ніби він готовий битися за їжу. Кіт не встигав пережовувати. Тварина була голодна. Сумніваюся, що його хтось годував.
Ветеринар поставив безліч діагнозів. Глисти були, бік латати треба, очі хворі. Ліків купили на дві тисячі гривень, ще й за прийом заплатили. Хлопець йшов з максимально здивованим обличчям. Він не міг випусти чека з рук.
- Слухай, тепер цей кіт на вагу золота. Нам точно треба його добре доглядати. Він має виправдати витрати! – Жалівся хлопець.
Назвали тварину Том.
- Тепер нам треба Джері.
Том їв все, що дають. Він надзвичайно зручний кіт. День Тома виглядав одноманітно, але кіт не жалівся. Вранці він заплигував нам на обличчя, щоб розбудити на роботу. Якщо я виганяла його, Том починав гучно мявчати. Доводилося вилазити з під теплої ковдри.
Я давала йому щось смачненька, поки готувала сніданок. Том був поруч. Він вився біля ніг та заглядав в кожний куток. Його все цікавило. Йому потрібно було озвучувати свої дії, інакше Том вчіплювався кігтями за одяг.
Впродовж дня, кіт грався мячиком, наводив порядки в стійці з взуттям, жував вазони, а ввечері приходив за ласкою. Хлопець грався з ним, поки я записувала відео. Ми давно не робили щось разом. Дивовижно, але наше спілкування налагоджувалося.
Почалося все просто. Хлопець питав за здоров’я кота, адже всі процедури робила я. Ми жваво обговорювали покращення зовнішнього вигляду Тома. Кіт гарнішав на очах. Він відчував тепло та любов, тому дозволяв собі нагліти. Міг лягти, де хотів. Якщо його проганяли, він повертався назад.
Коли ми дзвонили один одному, то запитували про кота.
- Як він там? В нього є що їсти? Може купити йому якоїсь ковбаски? – Питали ми один в одного.
Ми не помітили, як знову стали проводити час разом. Ходили на побачення, жартували, дивилися фільми. В нас з’явився цілий альбом фото з котом. Том чудово позував. Здавалося, тварина відчуває всі зміни. Як тільки наші стосунки стали теплими, він припинив бешкетувати. Тепер Том поводився охайно та виховано. Він припинив дерти штори й псувати мені взуття. Хлопець також помітив зміни в поведінці улюбленця. Якось він сказав:
- Схоже, він знає про мої плани.
- Які?
- Зробити тобі пропозицію! Бачиш, відчуває майбутню хазяйку квартири!
Від такої неочікувано пропозиції, я втратила дар мови. Далі все було стандартно. Ми планували весілля. Це завдання не з легких. Том постійно був поруч. Він контролював кожну мою дію. Якщо я десь залишала ножиці і забувала про це, він йшов в ту кімнату і гучно мявчав.
Кіт був на весіллі. Він сидів в корзинці біля нас. Нехай ми будемо дивними для інших, але та тварина дійсно укріпила наші стосунки. Ми чудово жили у шлюбі. Народили дитину, за якою Том авторитетно слідкував. Вони разом дивилися мультики та гралися. Том вчив дитину повзати. Він лягав на живіт і пересував тіло за допомогою передніх лап.
Прожив Том з нами довгих чотирнадцять років. П0mep він неочікувано для нас. Ми не були готові до його відходу в інший світ. Шкода, але вуличне минуле наклало відбиток на здоров’я тварини. Ми вдячні Тому за чудові роки, за безліч спогадів та вірну службу. Він був псом, котом, нянею й просто вірним другом. Такого розумного кота ми навряд чи знайдемо знову. Дякуємо тобі, наш вірний, чотирилапий друже! Без тебе не було б нашої сім’ї.
