Нам з малечку розповідають про героїв. Вони захищають нас від загарбників, роблять відкриття та підкорюють космос. Чому ніхто не згадує про героїнь? Ті герої десь далеко, а героїні повсюду. Як моя сусідка Тамара.
Жінка сильна, але не вдала. Тамара не мала гарну зовнішність. Вона звичайна жінка, з звичайною долею. На перший погляд.
Чоловік пішов від Тамари, коли вона завагітніла. В жінки вже було десять дітей. Чоловік не хотів ще одного, але сталося «гірше». УЗД показало трійню! Тамара вирішила народжувати. Чоловік не підтримав її. Він забрав речі й пішов.
Тринадцять дітей. Ви собі це уявляєте? Діло було в селі. Жінка мала свій будинок, але легше від цього їй не було. Вона працювала в місцевому магазині та продавала городину. Основну масу грошей приносив чоловік. Після його втечі, жінці довелося екстрено шукати спосіб доходу.
В таких випадках, жінки потрапляють в індустрію для дорослих. Жінка проводила час з чоловіками за гроші. Вона заробляла до 1000 доларів, чого їй не вистачало. На таку кількість людей потрібно було хоча б 3000 доларів. На їжу бракувало, що вже казати за все інше.
До важкої долі жінки, додався осуд з боку односельчан. Можна подумати, Тамара туди пішла від хорошої долі! Була б в неї опора, вона жила б нормальним життям! Жінка згадує ті роки з жAx0m. В неї на очах з’являються сльози, коли Тамара згадує свою «роботу».
Допомогла жінці інша жінка. Вона працювала на такій самій «роботі», але змогла покинути те болото. Жінка перекладала тексти, редагувала їх та писала статті на замовлення. Вона допомогла Тамарі з роботою. Жінка вчепилася за цю можливість всіма силами.
Жінка писала, працювала в продуктовому, роздавала листівки, але не здавалася. Її діти люблять та підтримують маму. Старші робили роботу по дому, вирощували городину й продавали її на базарі. Діти бачили зусилля мами. Вони намагалися допомогти тим, чим могли.
Зараз Тамара вчиться на філолога. Вона багато пише, редагує. Якось жінка зізналася в постійному головному болі, який переслідує її роками. Тамара працює постійно. Вона не відпочиває, адже ця людина усвідомлює свою відповідальність перед людьми, яких вона народила.
Для мене Тамара справжня героїня! Вона не опустила руки, не злякалася відповідальності, не втекла, як її чоловік. Вона взірець непохитності. Захоплююся нею від усього серця. Не подумайте, я не бажаю всім жінкам такої долі. Я лише розповідаю історію сильної жінки, яка не злякалася і змогла. Озирніться навколо! Таких жінок-героїнь безліч! Вони повсюду. Самотужки ростять дітей, утримують хворий родичів, при цьому вчаться, працюють, займаються своїм хобі, подорожують. Вони мають залізні нерви. В них є стержень. Ми їх ігноруємо. Чому робимо акцент тільки на чоловіках та їх відкриттях? Жінки теж творять історію. Тільки ми звикли вважати це їхнім обов’язком та не вартими уваги подіями. Прикро. Тамарі бажаю щастя. Її історія не завершена. Зараз від неї поїхало четверо дітей. Хто вчитися, інші — працювати, а деякі — на пошуки кращої долі.
