Всі хочуть хлопця, а я хотів дівчинку! Донька — це витвір мистецтва! Дівчата краще вчаться, вони старанні, охайні, раніше дорослішають.
Дружина розділяла мої погляди. Ми чекали дня УЗД, як манни небесної. Похід до лікаря нас не розчарував. Дівчинка! Я беріг вагітну дружину, як зіницю ока. Якось довго та вагітність протікала. Воно завжди так. Варто чогось захотіти і чекаєш потім довго-довго!
Я був на пологах. Жінка заперечувала, але я наполіг. Мені хотілося бути поряд. Кажуть, народження дитини — випробування для пари. Надзвичайно багато пар розпадаються в перші роки, після народження дитини. Ростити маля не проста задача. Потрібно багато сил та терпіння.
Моя дружина втомлювалася. Я намагався допомагати усім, чим міг. Моя донечка росла швидко. Я не встиг оком кліпнути, а вона в перший клас пішла. Ми робили уроки разом. Дружина готувала щось смачненьке чи займалася вишиванням.
Я боявся за донечку. Хлопцям не потрібно стільки турботи та уваги, по-собі знаю. З донькою все інакше. Вона не може фізично дати здачі. Раптом хтось її образить, а мене не буде поряд? Я постійно хвилювався. Казав, якщо станеться біда, одразу мені кажи! Хоч вночі, вдень, зранку, коли завгодно, аби донька говорила. Я знайду кривдника і добряче йому кістки перерахую!
В школі за дітьми легше дивитися. Важче стало на навчанні. Ми зняли їй окрему квартиру. Не хочемо селити свою єдину донечку в гуртожиток з тарганами. Ми взяли на себе всі витрати. Не хотіли, щоб вона хвилювалася через гроші. Нехай навчається без зайвих проблем.
Час йшов. Ми назбирали донечці на квартиру. Купили однокімнатну біля центру Одеси. Маленька, але своя. Донька дякувала нам безмежно. Ми допомагали з оплатою. Донька платила тільки за інтернет.
Паніка прийшла до нас, коли ми дізналися про її хлопця, точніше, мужика. Він був на роки чотири молодшим за мене. Звісно, я одразу почав хвилюватися. Дівчина молода, тільки навчання закінчила, але вже має свою квартиру. Чи не захотів той блазень отримати прописку, а може, одразу половину квартири? Я вирішив затаїтися. Буду тихенько за ним спостерігати.
Жили спокійно. Перший рік пройшов добре. На другий, донька завагітніла. Здається, щастя має нас переповнювати. Донечка внука нам принесе. Де там! Якось не добре в них все будо. Той невдаха не кликав донечку до РАЦСу. Йому вистачило мізків зачати дитину, а ось оформити стосунки він не спішив.
Я все ламав голову: в чому проблема? А ж раптом, зателефонувала донечка. Те що я почув від неї, змусило мене втратити дар мови. Зятьок погрожував моїй доньці. Спочатку, вимагав прописати його. Донька не дурна. Відмовила. Потім просив відписати йому(!) половину квартири, в знак доказу її кохання! Ви це чули? Чортів пройдисвіт! Тепер же він співав іншу пісню. Він просив всю квартиру, в обмін на визнання ним дитини та одруження!
На наступний день, ми були в доньки. Речі зятька зібрали і викинули через вікно. Донька сиділа вся у сльозах. На її руках були синці. Я, зовсім трішки (ну, ви знаєте, як то буває), начистив йому пику! Замки змінили, а затьок піджав хвоста й втік. Ми доньку для себе ростили! Не для знущання для якогось йолопа!
