Нашому батьку виповнилось шістдесят шість років. З мамою вони прожили удвох сорок років, виховали мене та сестру. У них вже є троє онуків. Наша сім’я завжди відзначалась щирістю, взаємодопомогою, підтримкою. У нас цінувались справжні сімейні цінності. Батько був головою в сім’ї. Чоловік він добрий та справедливий, оберігав усю сім’ю. Ми з сестрою завжди бігли до нього за добрим словом та мудрою батьківською порадою.
У нашому домі весь час збиралось багато людей, ми й досі любимо приїздити додому та всіляко підтримуємо одне одного. Не було жодного свята, коли б всі не зібрались у дружньому сімейному колі. Споконвіку в нас панує традиція — свята спершу святкуємо в батьків, а вже потім йдемо до друзів.
Ми не раз їздили разом відпочивати, були на морі. Як тепер пам’ятаю, винаймали будинок поблизу моря, або їхали в гори з наметами. Декілька років тому ми з сестрою подарували батькам квитки в санаторій, то вони дуже гарно відпочили біля моря.
Ми могли без запрошення приїхати в батьківський дім на смачні мамині пиріжки, і вони, коли ще мали сили, часто навідувались до нас у гості. Мій син раніше їздив до бабусі й дідуся, вони зустрічали його на зупинці та забирали в дім. Дідо розповідав онуку цікаві історії зі свого життя, а баба годувала смачною їжею.
Всі, хто нас знали, в один голос твердили — такої ідеальної сім’ї годі знайти. Ми раділи цьому, бо так і було насправді. Головним, хто побудував у нашій сім’ї такі міцні та приязні стосунки був наш тато.
А два роки тому мами не стало. І тут до батька в гості стала часто навідуватись наша сусідка через дві хати, мамина подруга. Вона постійно крутилася біля нас. Після смерті мами вона готувала батькові, прибирала в домі, спілкувалася з ним, робила всі справи, котрі раніше виконувала мати. Не пройшло й року, як тато сказав, що вони збираються жити удвох. Ми з сестрою спершу навіть зраділи, адже татові самотньо у великому будинку. А вони хоч би поговорять двоє, все-таки жіночих рук треба, і тато їстиме щодня теплу їжу. Я помітила, як він радіє цим стосункам, в його очах нарешті появилось бажання жити, а то втрата мами стала для нього великим ударом.
А потім вони одружилися офіційно. Тільки після цього тітка Оксана відчула себе справжньою господинею в домі, почала одразу встановлювати там свої порядки.
Нам заборонили без запрошення приїздити в гості — необхідно було попереджати про свої візити хоча б за день, щоб вона встигла в хаті прибратись. На сімейні свята нас цього року вперше не покликали, і батько до нас не приїхав. Татова нова жінка завжди знаходить якісь відмовки: то вона здоров’я не має (хоча дружина молодша від батька на вісім років), то погано себе почуває, то в них, бачте, часу не вистачає на нас. Тільки я хочу поговорити з батьком, як тітка Оксана збоку шепоче йому в телефоні, що він має відповідати. ” Що їм знову від тебе треба. Завершуй розмову”, – гострим тоном наказує вона тату.
Нашим із сестрою дітям там тепер не раді, тітка Оксана вважає, що це наша справа — проводити час зі своїми дітьми. А недавно вони обоє їхали у Трускавець, я попросила батька привезти одну річ для сина, так тут як тут збоку намалювалась його дружина зі своїми вказівками: “Якщо їм щось треба, самі нехай шукають. Ще бракувало мені містом блукати”.
Всі мамині квіти вона просто вирвала з корінням, бо в неї сил нема за ними доглядати, краще б нам з сестрою віддала. А мамині золоті сережки та перстень дістались не нам, а дочці тітки Оксани.
Нещодавно в тата був день народження, ми попередили батька, що обов’язково приїдемо з тортом. За день до свята його жінка обдзвонила всіх та сказала, що вони не святкуватимуть, тож можемо не їхати. Причини ми так і взнали, бо тато мовчки робить все, що вона скаже. Ми з сестрою робили спроби поговорити про це з батьком, але він дуже сердиться та говорить, що це не наші справи й все в нього добре.
У нього нова сім’я. А нашу він так швидко забув? Не розуміємо, як так все могло змінитися? Ми любимо й поважаємо тата, і надіємось він нас теж. Бо рідніших, ніж ми, одне в одного, вже немає. А що задумала тітка Оксана, не знаю. Для чого їй нас розділяти та псувати наші стосунки? Ми завжди з повагою ставились до неї, а вона так нечесно поступає з нами.
