Ми з моїм чоловіком живемо разом шість років, і протягом всього цього часу ми відкладали кошти на житло. Точніше сказати, фінансова сторона обходила мого чоловіка, а я сиділа з дітьми та займалась хатніми справами. У Андрія хороша робота, тож я можу собі дозволити не працювати.
Я вже навіть знайшла для нас ідеальний варіант помешкання. Простора двокімнатна квартира, з виходом на балкон та кухнею. Вже мрію, як ми туди заселимося та зробимо красивий ремонт, навіть меблі підшукала.
Однак чоловік дав мені зрозуміти, що моїм мріям не збутися. Замість придбати нашій сім’ї двокімнатну квартиру, він вирішив купити дві однокімнатні. Одну нам, а іншу – своїй матері.
Андрій думає, ніби я досі нічого не знаю, тому поки нічого не говорить, але я вже давно про все здогадалась. Розуміла, що чоловік все одно це зробить. Спершу намагалась не втручатись в ці справи. Бачила, що він мало не щодня їздить до своєї мами обговорювати варіанти та радитись з нею.
У його телефоні знайшла збережені варіанти помешкань. Коли до нього телефонували, Андрій одразу виходив, щоб я не чула розмови. А потім Андрій просто поставив мене перед фактом – він придбав дві однокімнатні квартири, одна з них – для мами. Сказав, ніби змушений був це зробити.
Хоча не розумію, чому Андрій вважає, що чимось зобов’язаний перед ріднею. Все, що дали йому батьки, – освіту. Ще бувши студентом, він підробляв, і вже тоді робив накопичення.
Одружившись, ми довгий час жили по орендованих квартирах, бо весь час збирали кошти на житло. А коли, виходить, є необхідні кошти на квартиру, про яку я так мріяла, ми повинні жертвувати своїм комфортом заради свекрухи. Хіба так можна?
Андрій пояснив мені, чому прийняв таке рішення. Мовляв, мати виховала його, дала йому освіту, а тепер сестра з чоловіком та мати тісняться в однокімнатній квартирі, тому мамі потрібне окреме житло. Тим паче сестра Андрія – безвідповідальна та легковажна, міняє чоловіками. Не може навести лад у своєму житті. Мама ж на старість заслуговує іншого життя. Спокійного та розміреного.
“Я давно відкладав кошти. Тратити їх на розваги та одяг – нерозумно. Мама про мій план знала ще давно. Тим паче вона теж вклала частину коштів, хай і невеличку – мати продала свої золоті прикраси. Мені таки вдалось зібрати гроші на житло для мами. Гадаю, так буде справедливо за все, що вона зробила для мене.
І я дуже радий, що допоміг мамі із власним житлом. Оскільки та квартира, на якій вона жила раніше, належить сестрі. Я не міг розкошувати у двокімнатній квартирі, коли моя мати навіть не має власної кімнати, де можна посидіти в тиші. Тобі немає за що переживати. Я готовий заради нашої сім’ї на все, і забезпечу нас всім необхідним. Згодом почнемо накопичувати кошти на житло для наших дітей, тож не хвилюйся дарма. Все в нас буде”.
Не знаю, як себе поводити в цій ситуації. З одного боку він використав наші спільні заощадження на свою маму, а з іншого – Андрій не покинув маму в біді та дбає про неї на старість. Надіюсь, і нашу сім’ю чоловік теж не покине напризволяще. Що думаєте?
