Мій син Денис одружився досить рано, на 4 курсі університету. Його наречена була ще молодшою, не встигла й два курси закінчити. Але Яна була вже вагітна, тож через місяць після мого з нею знайомства відгуляли весілля.
Невістка виявилася веселою і компанійською, у нас, як мені здавалося, склалися прекрасні стосунки, ми ніколи не сварилися. Коли народився внук, намагалася у всьому допомагати Яні, бо її батьки були далеко. А коли Максимко трохи підріс, часто забирала його до себе на вихідні, щоб молодята могли відпочити та побути вдвох.
Діти одразу ж після весілля захотіли жити окремо, хоч я мешкала в трикімнатній квартирі. Вони орендували кімнату в гуртожитку неподалік, а я з часом почала все більше замислюватися над тим, щоб розміняти свою велику квартиру на дві менших, вони ж зовсім молоді, поки ще зароблять на власне житло, а так хочуть мати щось своє. Коли повідомила про це Денисові з Яною, вони були на сьомому небі від радості. Тим більше, що на той час вже чекали на другу дитину. Ми почали підшукувати варіанти.
На минулому тижні у мене був ювілей. Вирішила не відзначати його з великим розмахом, адже гроші ще були потрібні на доплату за майбутній обмін. У мене вдома зібрались лише найближчі люди: діти та подруги.
Вечір проходив чудово, але Денис із дружиною вирішили піти раніше, тому що Максимкові час лягати спати. Я не заперечувала, смаколики, що готувала на десерт, спакувала їм із собою. Збираючись, Яна помітила, що зник її телефон. Мабуть, Максим грався ним і десь закинув. Син вийшов прогрівати машину, а невістка почала шукати по всій квартирі згубу. Я запропонувала зателефонувати, але Яна несподівано знітилась і відмовилась. Через декілька хвилин я все-таки набрала номер – і почула в іншій кімнаті іржання коня. Коли ж пішла на звук і дістала з-під подушки телефон, побачила на моніторі своє фото і підпис «Стара Кобила».
Невістка густо почервоніла, але не вибачилась і не пояснила, що б це могло означати. Вона подякувала за гостину, забрала телефон і пішла. Я отетеріла й не знала, як на це реагувати. Мені було дуже соромно перед подругами, але я не стрималася й розплакалася. Біль та образа здушили груди.
Невже син знав про цей рингтон? Він напевно його чув, адже я часто телефонувала Яні. І він також насміхався наді мною? Від думки про це ще більше защеміло серце.
Наступного дня Денис зателефонував та, як ні в чому не бувало, сказав, що домовився оглянути квартири на обмін і хоче, щоб я поїхала з ним. Я ж відповіла, що передумала обмінювати квартиру, а чому – хай запитає у своєї дружини.
Мені дуже хотілося вірити, що Яна нічого не розповіла чоловікові, тому він не вибачився й розмовляв так невимушено.
А зараз у мені борються два почуття: любов до сина й образа на невістку. Я не знаю, що з них переможе і не знаю, чи правильно я вчинила, коли, піддавшись емоціям, відмовилася покращити умови проживання своїх дітей. Може, я погарячкувала і це був тільки якийсь дурний і незрозумілий мені жарт?
