У мене є тітка Марія, рідна сестра моєї мами. Коли вкінці 90-х всі накопичення людей стали не більше, ніж просто папірці, ми багато втратили. Жили небагато. Нам з братом на той час було шість та дев’ять років. Я була старшою. Батькам прийшлось продати нерухомість, щоб забезпечити нам нормальне життя.
Тітка Марія чомусь вирішила, що їй не потрібна сім’я, оскільки на прикладі наших батьків бачила, як важко прогодувати дітей. Тож вона на той час відкрила власний бізнес та почала заробляти кошти. Всі зароблені гроші зберігала в банках.
Тітка була переконана, що не дочекається пенсії, а викидати гроші на вітер їй не хотілось. Зараз всі її кошти лежать в банку, звідки вона в будь-який момент може зняти кошти. Живе тітка дуже заможно, має дві квартири власне авто, бізнес.
А недавно мій рідний брат одружувався. Тітку запросили чи не в першу чергу, ми всі були переконані, що вона, не маючи власних дітей, подарує йому житло. Але тітка підготувала інший подарунок — путівку в Єгипет. Вона завжди ставилась до нас як до власних дітей. Давала нам гроші, робила дорогі подарунки.
Брат після весілля відмовився з нею розмовляти. На відпочинок молоді таки відправились, але він не відповідав на повідомлення від тітки. Після повернення він скаржився нам з мамою, що зовсім не такого подарунка очікував. Адже “в тітки стільки грошей, нерухомість, невже не можна було подарувати житло та спростити молодій сім’ї життя?”
Брат ледь стримував свої емоції, а потім ще й ляпнув це тітці. Мені стало соромно за нього, прийшлось просити вибачення в тітки Марії.
Тітка навіть слова не дала мені сказати. Її відповідь була очевидною — вибачатись потрібно за свої вчинки, за інших людей ми не можемо відповідати. Вона перестала тепер з нами спілкуватися. Дуже сумно. Але я її розумію. Я б так само перестала довіряти рідним, якщо вони хотіли б від мене лише грошей. Не знаю, як тепер вернути довіру тітки?
