Всяке буває в житті, але я б ніколи не повірив, що рідна мама захоче мене залишити без даху над головою. В думках не мав, що вона на таке здатна.
Мати з татом розлучились ще до мого народження. Вони мали оформлену на себе трикімнатну квартиру. Коли мені було три роки, мама знайшла іншого чоловіка. Він чомусь вирішив, що всиновить мене, і одночасно отримає прописку в нашій квартирі. Рідний батько погодився не претендувати на свою частку житла, але таким чином він звільнявся від сплати аліментів. Натомість його частка квартири була переписана на мене.
Ми жили з мамою, і допоки я був малим, питання про поділ майна не обговорювалося. З вітчимом у мене відносини зразу не склалися, він любив випити, практично ніде не працював. А мама це все бачила і слова ніколи не казала.
Недавно померла моя бабуся по лінії мами. Вона залишила мені з мамою спадок. На мене баба записала невеличкий будиночок. Я дуже зрадів, адже це був хороший старт для мого майбутнього. Тим більше я вже два роки зустрічався з дівчиною та збирався робити їй пропозицію.
Я продав той будинок, і почав приглядатися до квартир. Але отриманих грошей від продажу будинку не вистачало, дещо додав зі своїх власних накопичень, а далі звернувся до мами за допомогою, щоб вона по змозі взяла кредит у п’ятдесят тисяч гривень.
Хоча я працював на роботі, але для мене було б великим полегшенням, якби мама допомогла. Тим більше не за горою мало бути наше весілля. Гадав, мама з вітчимом зроблять нам з нареченою подарунок. Але я помилився, бо історія завершилась не дуже приємно.
Всі витрати на весілля я покрив за свій кошт, від мами ні копійки не взяв. А після весілля ми з дружиною зібрали докупи весільні кошти, взяли кредит та придбали квартиру. З того часу ми зажили своїм життям, допоки не подзвонила мама. Вона сказала, що оскільки я вже маю власне житло, то повинен віддати вітчиму свою частку в їхній квартирі, щоб вони могли жити спокійним життям.
Я був дуже здивований, оскільки батьки не помогли мені з купівлею житла, весілля я справив за свої заощадження, а тут повинен відмовитися від своєї законної частини житла. Вона дала мені тиждень, щоб все обдумати. А ще попросила допомогти сплатити їй кредит, бо вітчима вкотре звільнили з роботи. Не розумію, чому я зобов’язаний їм помагати.
Мене це неабияк розізлило. Виходить, що для матері куди важливіший якийсь чоловік, який витирає об неї ноги, аніж рідний син. Вітчим для мене ніхто, і не подумаю поступатись йому житлом. Вирішив, що перепишу свою частку на матір, а не на вітчима, а вона вже нехай робить, як заманеться.
Гадаю, краще припинити з ними спілкуватись, щоб зайвий раз не псувати собі нерви. Радий за одне, що мені зустрілась хороша дружина.
