Після одруження я переїхала жити до чоловіка. Матері моєї давно нe cтaл0, а з рідних залишились моя тітка та двоюрідна сестра. Живуть вони за тридцять кілометрів від мене, коли ще жила мати, ми часто ходили одні до одних в гості, а потім і зовсім перестали спілкуватись. З рідних у мене більше нікого, окрім них, не залишилось, тож я вирішила відновити наші стосунки. Знала, що через декілька днів сестрі мало виповнитись тридцять п’ять років.
Нам ніхто не телефонував та не запрошував у гості, але я чомусь була переконана, що це чудова нагода знову почати спілкуватися. Ми поїхали до них, привезли сестрі в подарунок мультиварку та набір дорогого посуду. Сестра накрила на стіл, але я одразу помітила, що нам не раді. Всі неохоче розмовляли одне з одним, вони навіть не поцікавились моїм життям. Звісно, ми запросили їх до себе в гості, але ніхто з них ні подзвонив, ні тим більше не приїхав.
А недавно моїй рідній тітці виповнилось 60 років. Ми з чоловіком знову вирішили поїхати та привітати її. Знаючи, що живуть вони не так багато, я набрала гостинців для племінників, і ще купила все на стіл, щоб гарно посидіти.
Я марно гадала, ніби цього разу рідня краще до нас поставиться. Надіялась посидимо, порозмовляємо, все-таки не чужі люди. Заодно й відсвяткуємо ювілей. Ми приїхали, сестри в той час не було вдома. Тітка скромно накрила стіл, зробила нам чаю.
Сиділи, розмовляли, допоки не відчинилися двері. Я помітила, як забігла моя сестра. Вона прошмигнула, щось там пробубнівши під ніс. Я здивувалася, тому встала зі столу та вирішила першою привітатись до неї та поговорити. Сестра поводила себе ніби чужа. Видно було, що вона зовсім мені не рада. Все це бачила її мати.
Я повернулась за стіл, продовжувати розмову сенсу не було. Мій чоловік теж привітався, однак вона навіть не глянула в його сторону. Її мати запитала, чи прийдуть вони з чоловіком та дітьми відсвяткувати день народження. Вона сказала “ні”. Як виявилось, він після роботи хильнув зайвого, тож не прийде, бо спить. І сестра кудись пішла. Я гадала, вона повернеться ввечері із дітьми, щоб посидіти з нами.
Вони так і не прийшли. Тітка подзвонила та запитала, чи дочка із зятем прийдуть. Сестра відповіла, що не прийдуть, бо чоловік і досі спить. Ми спокійно посиділи з тіткою за столом. Вранці наступного дня думала, вона прийде з нами поговорити, але її чоловік був чимось зайнятий, а сестра ж за увесь день навіть не з’явилась. Хоч добре знала, що ми є.
У мене залишилось не так багато рідні, тому хотіла зберегти наші родинні стосунки, бо ближчих вже немає. Але від них я не побачила навіть найменшого бажання йти на контакт, то чи варто мені цим перейматися?
Тепер навряд чи найближчим часом поїду в село, та й не знаю, чи взагалі ще поїду.
