Вас колись дарували подарунок, який здавався непотрібним, але з часом приносив користь?
Моє народження почалося з картини. Так, так! Саме з картини. Бабуся замовила в місцевого художника картину мене маленької. Вона купила мені наряд, прикрасила фон та слідкувала за ходом роботи. Мама не розуміла, чому вона не подарувала грошей чи якийсь інших дорогий подарунок? Бабуся була далекоглядною. Вона бачила те, чого не бачили інші.
Художник намалював мене швидко. Я поводилася спокійно. Ні разу не заплакала! Художник похвалив мене. Назвав «найкращою моделю». Розписався внизу, не ззаду картини, як принято, а на лицьовій стороні. Бабуся наполягла.
Картина висіла в моїй кімнаті. Я любила її безмежно, хоча мама була іншої думки. Вона ображалася на бабусю довгі роки.
— Краще б грошима допомогла. В нас тоді складні часи були, а мама картину замовила! — Час від часу казала мама.
Наш світ перевернувся з ніг на голову, коли до мене в гості приїхала моя подруга. Вона навчалася в художньому університеті. Вона жила мистецтвом. Картина одразу привернула її увагу. Вона наче приклеїлась до неї.
— Це… — Подруга тицяла пальцем в бік картини, але дивилася прямо на мене великими очима. — Стривай!
Подруга полізла щось шукати в Інтернеті. Вона хаотично бігала очима по екрану смартфону.
— Господи! В тебе на стіні вісять тисячі доларів! Ти хоч розумієш, чия це робота? — Подруга ледь-ледь слова вимовляла. Її перехоплювали емоції.
— Ні. — Я похитала головою в різні сторони.
Виявляється, моя бабуся, в ті далекі часи, замовила картину в молодого талановитого художника. Йому пророкували гарне майбутнє. Він виправдав надії. Якщо життя візьме мене за горло, я продам ту картину і матиму гроші для подальшого існування. Дякую, моя кохана бабусю за чудовий подарунок!
