Після великої сварки між дітьми та батьками, внуки поїхали жити додому до батьків. Донька, яка нещодавно розлучилась, знову забігалась заміж. Я розумію, що перший чоловік сильно пиячив та крав кошти на горілку. Ми з дідусем як могли допомагали Оленці, я не знаю як наша доня кінці з кінцями зводила. Двоє дівчат по десять та одинадцять років, та й чоловік такий непутящий.
Після розлучення Олени, на горизонті з’являється розлучений друг дитинства, який ще в дитинстві весь час бігав за нашою донькою та все в кохання зізнавався. Хлопець шустрий, почув новину, що Олена розлучилась і знову давай слідом хвостиком ходить та заміж кликати. Мов тридцять років живу на цьому світі, а Олену забути не може. Одна любов на все життя. І з жінкою розвівся, тому що не кохав її. Життя так і не склалося.
Своїх дітей він не мав, не встигли народити й чужих біля себе не хоче бачити, тільки спільних. От і умовив доньку, дівчаток залишити у нас, у батьків, а самі гайнути у двох за кордон. Що цікаво? Олена з усім погоджується. Наче маком обсіяли доньку мою. Коли внучки маленькі були, неможливо було дітей на вихідних забрати побавитись, а тут новина така! Весь час біля мами повинні бути. А тут командир знайшовся сім’ю ділити!
На що я донці відповідала: “Якщо говорить що сильно кохає тебе, то полюбить і дітей твоїх! Цю розмову більше підіймати не буду. Забирає тебе за кордон, то забирає разом з дітьми, а якщо ні то це не твоя доля.
Дякую нашій доньці, що відправила дівчат на вулицю, на прогулянку і цієї розмови, яка принижує доньку мою, як матір, вони не чули. Дівчата дуже люблять, та поважають свою матір.
Через місяць, коли підготували документи, Олену разом з дівчатами В’ячеслав забрав із собою до себе за кордон. Через телефон з Олениних слів я зрозуміла, що у них все уладналось. Дівчатка звикли до нового чоловіка доньки, а він їх полюбив як своїх. Згодом вияснилось, що він не може мати діточок, то вони для нього були як рідні!







