Годинник показував шосту ранку. Я встала хвилин двадцять назад. Хутенько приготувала кашку та каву. Снідаю внизу. Наші молодики зробили бесідку для нас — пенсіонерів. Живу не високо, на другому поверсі. На першому проживає моя подруга Ніна. Ми вдвох починаємо день зі сніданку в бесідці.
Ніна прийшла перша. Вона сиділа в куточку бесідки з гарячим чаєм. Її обличчя виражало смуток. Плечі опущені, носом чай клює.
«Щось не так» — подумала я.
— Ніно, доброго ранку!
Подруга навіть не глянула на мене.
— Чого це він добрий? Немає в ньому нічого доброго. — Бубоніла Ніна.
Я сіла навпроти подруги. Якийсь час сиділи мовчки. Я не хотіла тривожити Ніну. Якось ніяково лізти їй в душу. Чекала, коли вона сама розповість.
— Ніхто не приїхав…
— Га? — Я втратила нитку розмови. Не одразу зрозуміла про що подруга говорить.
— Навіть Дашуля маму забула… — Губи Ніни смикалися, з очей потекли струмочки сліз.
— Голубко моя! — Я хутенько перебралася до Ніни. Сподівалася своїми міцними обіймами втихомирити подругу, але вона продовжувала гучно плакати.
Нінель прожила важке життя. Вона вийшла заміж в 16 років, а народила в 17. До тридцяти років, мала трьох дітей, яких піднімала сама. Ніна мріяла стати актрисою. Вона довго готувалася до іспитів, знала на пам’ять безліч діалогів з відомих фільмів, в будь-яку вільну хвилину пропадала в кінотеатрі, щоб відмовитися від мрії під тиском чоловіка.
Подруга вийшла заміж, щоб піти з дому. Її батьки заглядали до пляшки регулярно. Вони не були карекатурними п’янuчkAmu. Батьки Ніни здавалися цілком нормальними людьми. Вони працювали, слухалися закон та допомагали ближнім. Вдома зразкові громадяни знімали свої маски. На стіл ставили оковиту з закускою, зачиняли двері в квартиру, а Ніну кликали до себе. Батьки не розпускали руки. Вони принижували дівчину морально. Мати виступала проти Ніниною професії. Батько називав власну дочку xв0йд0ю та легкодоступною дівчиною.
Втекла Ніна до Семена. Він був звичайним сільським хлопцем, який приїхав на навчання до великого міста. Університет закинув після другого курсу. Хлопець пішов на роботу, адже Ніна ходила вагітна. Батьки Семена допомагали молодим, але вічно тягти дітей вони не могли.
Прожили молоді непогано, правда без кохання. Воно пройшло через три роки шлюбу. Семен не втік, як більшість чоловіків. Для нього шлюб означав багато. Ніна поважала чоловіка за людяність та доброту.
Відійшов Семен в інший світ випадково. П0т0нyв на риболовлі. Нінель пішла працювати на базар, а ввечері мила підлоги в різних закладах. Без освіти жінці було важко. Вона мала за плечима вісім класів освіти і 14 років шлюбу. Їх в резюме не впишеш.
Діти росли швидко. Ніна допомагала старшим більше, ніж молодшій. Володимиру Ніна купила квартиру. Однокімнатну, на окраїні міста, але придбала сама! Оленці відсилала гроші. Вона навчалася. Казала, бути студенткою серед суцільних молодиків надзвичайно важко. Ніна її жаліла. Всі заощадження відсилала улюбленій донечці.
Син не соромився привозити своїх дітей. Він не запитував, чи мама може з внуками посидіти. Ні. Він приносив дітей і йшов по своїм справам. Ніна бігала, як білка в колесі. Вона світу білого не бачила.
Наймолодша, Даша, не отримала від мами підтримки. Дівчина вийшла заміж та осіла вдома. Чоловік заробляв непогано, але грошей молодій сім’ї все одно не вистачало. Ніна делікатно відмахувалася від Даши. Вона вважала її самостійною. Ніні подобався чоловік Даши. Може заробити, захистити та вирішити будь-які питання. Даші точно не потрібна допомога!
Всі свої сили й гроші витратила на старших. Коли Олена отримала від мами все, а внуки виросло, дорослі діти забули маму. Вчора їй виповнилося вісімдесят. Ніхто не приїхав…
— Мамо! — Ніна стрепенулася.
— Мамо, мамочко! — Даша прибігла до мами з великим букетом.
Вона протиснулася між нами, щоб міцно обійняти маму.
— Господи! Ці затори! Ми тільки сьогодні добралися. Зараз Олег торт винесе, фрукти, солодке. Сиру тобі купили. Зоя з нами приїхала. Каже, бабусю сто років не бачила! Чого ми тут сидимо? Тітко Ганно, — звернулася Даша до мене, — хутко з нами до столу! Мамо, ми тобі телефон купили. Зв’язку з тобою ніякого. Навіть попередити про запізнення не могли.
Ніна мовчить. Слухає доньку мовчки і плаче, але тепер від щастя.
