Ярослава моя мама прийняла в нашу сім’ю не одразу. Вона ніяк не могла змиритись з нашою різницею у віці — цілих 15 років. Навіть гості, котрі були присутні на нашому святі, з подивом дивились на мого нареченого. Перед ними постав не молодий парубок, а зрілий чоловік.
Не раз доводилось ловити на собі здивовані погляди рідних та просто перехожих людей на вулиці. Але я вийшла заміж за Ярослава і можу впевнено заявити — ні дня про це не жалію. Кожному своє. Нашій сім’ї вже 11 років. Я відчуваю себе щасливою, адже мій вибір виправдав усі мої очікування, поруч зі мною справжній чоловік.
Заміж я виходила у 21 рік, моєму чоловіку було тоді 36 років. Моя мама старша від Ярослава всього на 5 років. Ще коли ми зустрічалися, він умів гарно ходити за дівчиною, поводив себе ввічливо та виважено. І я без будь-яких вагань прийняла його пропозицію вийти заміж.
Я виросла без батька, тож у своєму чоловікові відчула надійний тил. Свого тата я не пам’ятаю, коли мені було два роки, він знайшов іншу жінку та покинув нас. З того часу мама не хотіла заводити нові стосунки. Ми ніколи не бідували, але й купляти, що заманеться, змоги не було.
Того року захворіла моя бабуся по маминій лінії, нам прийшлось продати квартиру, щоб мати хоч якісь кошти на її лікування. Бабуся таки одужала, натомість ми залишилися без гривні за плечима і ще й без житла. Було дуже важко виживати.
Саме в той момент у моєму житті й з’явився Ярослав. Він бізнесмен, власник кількох продуктових магазинів, добре забезпечений чоловік. Пообіцяв вирішити всі наші фінансові труднощі. Говорив, ніби поруч із ним я буду мати все, що захочу. Звісно, я прийняла його пропозицію.
Знаю, що таке біда, тому краще жити в достатку. Після одруження він придбав моїй мамі квартиру неподалік від нас. Щомісяця ми оплачуємо їй комунальні послуги та привозимо необхідні продукти. І моє серце на місці.
За час нашого сімейного життя він ні разу мені не відмовив. А я у відповідь намагаюсь бути вірною та хорошою дружиною. Я поважаю його батьків, щодня готую їсти, в нашому домі завжди панує затишок. Ми виховуємо двох чудових синів.
Кожного літа всі разом їздимо на відпочинок. А цьогоріч Ярослав допоміг мені відкрити власну справу. І я дійсно відчуваю себе щасливою. Сказати, що я його люблю, швидше ні, але поважаю за все, що він зробив та надалі робить для мене.
Бувають моменти, коли нас сприймають за батька та дочку, від цього інколи стає незручно. А подруги щоразу жартують: “Як там твій татко, пустить тебе гуляти?” Ярослав у мене дуже ревнивий. Тому прогулянки з подругами для мене справді рідкість. А так все просто чудово.
