Того дня ввечері я поверталася з роботи, на вулиці темніло. Прийшла на автобусну зупинку, як неподалік під’їхало авто чоловіка моєї рідної сестри Євгенії. Вона старша від мене на три роки, втім між нами були дуже хороші стосунки.
Я вже зрушила з місця, щоб підійти до машини, гадала, Іван мене підвезе, оскільки живемо ми одні від одних недалеко.
Не встигла перекинути сумку через плече, як з машини вийшла молода жінка з великим букетом квітів. І це була не моя сестра. Іван мило подав їй руку та поцілував, тут мені й стало все зрозуміло. До його автомобіля я так і не наважилась підійти, не хотіла, щоб він мене помітив.
Додому я повернулась збентежена, одразу розповіла про все своєму чоловікові. На що Віталій сказав, щоб я нічого не розповідала Євгенії, вони окрема сім’я, і самі все вирішать. Я не стала заперечувати йому.
А потім сестра покликала мене в гості. Ми довго сиділи, пили чай та розмовляли. Допоки вона сама не почала розмову про свого Івана. Жалілась, нібито він став часто затримуватися на роботі, почав байдуже себе поводити, йому немає діла ні до неї, ні до дитини.
Все це Євгенія пояснила великими обсягами роботи, котрі просто-таки звалились на її чоловіка. Натомість він сам пояснив все тимчасовими труднощами на роботі, через це йому зараз важко. Сестра говорила, що їй щиро шкода свого чоловіка, тому тепер вона хоче знайти іншу роботу, щоб заробляти більше, адже від Івана забрали всі премії та доплати.
Я просто не могла спокійно слухати цієї брехні, тож вирішила про все розповісти сестрі. Опісля я пішла додому, не хотіла зустрітися з Іваном, котрий якраз мав повернутися з роботи.
Через місяць Євгенія розлучилась з чоловіком, я одразу зателефонувала сестрі, щоб її розрадити, однак вона не підняла слухавки. Пройшло чотири дні, я вирішила навідатись до неї. Євгенія відкрила двері та кинула на мене свій здивований погляд.
Сестра звинуватила мене в тому, що їхня сім’я розпалась. Тільки я у всьому винна. Адже, якби Євгенія не знала правди, їй би було набагато легше жити, а чоловік і так би обрав дружину, а не коханку. Його симпатія до іншої жінки пройшла б, і сестра була б певна, що вона в Івана одна на все життя.
Після того ми з нею і зовсім перестали спілкуватися. Я ж хотіла як краще. Дуже шкодую, що тоді не послухала свого чоловіка та влізла в їхню сім’ю.
