Раніше в нас була щаслива, зразкова сім’я. Я, мама й тато жили в просторому заміському будинку. У нашій сім’ї панували любов та взаємоповага. Все було добре, допоки батько не наважився відкрити власну справу — тут він заробив свої перші чималі кошти. З того часу в його поведінці вбачалась якась надмірна зyxвaлicть та гoнop, чого ми з мамою не помічали раніше.
А потім ми стали звертати увагу на те, як тато не припиняє себе хвалити та доводити, що рівних йому немає. Мені на той час було вісімнадцять років, я навчалась на другому курсі університету. Навчання на медичному факультеті вимагало сумлінної праці, через це в мене майже не залишалося вільного часу, додому приїздила раз на тиждень. Спершу я навіть не помітила батькових змін. Ми раділи, що нарешті зможемо собі багато чого дозволити та жити на широку ногу. Тато придбав у центрі міста трикімнатну квартиру.
Але з часом мама стала помічати, що батько почав затримуватися на роботі та мало не щотижня їздити у відрядження. Вдома його поведінка також насторожувала — він увесь час був якийсь знервований та невдоволений. Мама з батьком почали постійно сваритись, він часто йшов з дому, гримнувши дверима.
Так тривало близько двох років. Мати, схоже, давно здогадалась в чім річ, втім все одно відкидала факт татової зради та чекала, поки все буде, як раніше. Але нічого не мінялось. Сварки частішали, а тато все менше появлявся вдома.
Мама і зовсім забула про догляд за собою. Я не могла зрозуміти, що з нею коїться. Опущена вниз голова, абияк складене в пучок волосся…Того дня ми сиділи на кухні та пили чай, святкували 25-річчя з дня весілля моїх батьків.
Матір марно очікувала на подарунок та привітання від тата. Аж раптом на її телефон пролунав дзвінок від батька. Вона відповіла, але по її вигляду я одразу зрозуміла, що щось відбувається. Як я почула згодом, батько переплутав номери мами та своєї іншої жінки, з розмови мама дізналась, що з коханкою він вже разом давно, і вони живуть у квартирі, котру тато колись придбав.
Ввечері він таки повернувся додому та у всьому сам признався, тільки вибачатись навіть не думав. Матері сказав зібрати сумки та покинути його дім, адже тут тепер житиме він зі своєю новою жінкою, а ще вона чекає на дитину.
Це був найважчий період у нашому житті. Просто не впізнаю батька. З люблячого та турботливого чоловіка та батька, котрий обіцяв любити нас все життя, він перетворився в байдужу, безсердечну людину. З того часу мама дуже змінилася, вона тимчасово проживає у своїх батьків у селі. Минуло два роки. Матір швидко старіє, ходить увесь час понура, не можу спокійно на неї дивитися.
Розумію, що всяке в житті трапляється, можна зустріти іншу людину та закохатися в неї. Але хіба так можна вчинити стосовно людини, з котрою прожив 25 років.
Як знайти з татом спільну мову, гадки не маю. Вже зникла будь-яка надія щось змінити. Ми з хлопцем живемо на орендованій квартирі, і я планую забрати маму до себе, адже вона просто гасне на моїх очах. Дуже її шкода.
