Василь вмовив Ольгу їхати з ним у Чехію. У селі роботи зовсім немає, а дитину за щось годувати та одягати треба. Самому їхати на чужину не хотілось, тож переконав дружину, що удвох буде швидше та легше заробити гроші.
Ольга, по правді, не горіла бажанням їхати з Василем, оскільки вдома з батьками залишився їх дворічний син. Втім, чоловік сказав, що трохи зароблять, а там і додому повернуться.
Василь влаштувався на будові, а Ольга — прибиральницею в кафе. З ранку до ночі вони важко працювали, всі зароблені гроші відкладали.
А потім господарі, в котрих вони жили, запропонували жінці ще одну роботу — прибирати в готелі на вихідних. Часу на відпочинок сім’я не мала зовсім, зате відкладених грошей ставало все більше.
Певну частину коштів передавали мамі та сину в село, зате на собі економили, купляли найдешевші продукти.
Так минув рік. Ользі останнім часом було зовсім не до Василя. Вся заклопотана вона не мала жодного дня відпочинку. Одного дня зранку чоловік вийшов на балкон попити кави та помітив, як його дружина сіла в дороге авто, котре зупинилося прямо біля будинку їх господарів.
Чоловіка охопило сильне хвилювання. Він зрозумів, що через постійну роботу і зовсім забув про свою дружину та не приділяв їй достатньо часу. Вони за увесь час ні разу не були в кафе чи ресторані, Ольга навіть одягу собі за стільки часу не придбала. Всі гроші тримав Василь.
Тільки тоді зрозумів, він віддав би все, лише б дружина була біля нього. Вже не хотів тих грошей. По декілька разів телефонував жінці, але її телефон не відповідав. Погані думки так і крутилися в голові. Був переконаний, що його дружина точно знайшла когось. На роботу того дня Василь не вийшов.
Ввечері повернулась Ольга. Стала розповідати про свій сьогоднішній день: їй зранку дуже пощастило, господиня підвезла її на роботу на своєму автомобілі. На телефоні в Ольги закінчились гроші, тож вона не мала як подзвонити чоловіку, хоча бачила пропущені дзвінки від нього. А ще їй вдалось сьогодні дуже дешево купити продукти, бо в супермаркеті на все акція.
Василь дивився на свою дружину радісними та водночас заплаканими очима. Він стільки за сьогодні переосмислив, різні думки крутилися в голові. А, як виявилося, все насправді добре.
Йому було дуже шкода Олі. Увесь цей час він думав лише про гроші. Миттю взяв продукти з рук дружини, поставив їх у холодильник та сказав їй одягатися. Сьогодні в них вечеря в кафе, а завтра обоє підуть гуляти нічним містом. Їм тільки по 29, а вони й життя нормального не бачили.
Того дня сім’я вирішила, що Ольга більше не буде працювати на двох роботах, а вихідні вони проводитимуть удвох. А ще за місяць нарешті поїдуть додому. Бо у вересні прийдеться вести синочка в садок, а тато з мамою мають бути біля своєї дитини.
