Коли моя донька повідомила, що виходить заміж за свого хлопця, який, до слова, на вісім років молодший за неї, то я знала, що довго цей шлюб не триватиме і вони рано чи пізно розійдуться. І виявилась права.
Моя донька красуня, яких ще треба пошукати. Вона завжди мала багато прихильників, але жодному з них не надавала перевагу. Навіть, коли їй виповнилось 30 років, вона не спішила виходити заміж. У неї вже була своя квартира, машина і успішна кар’єра. Сім’я не здавалась їй дуже необхідною для щастя.
А потім вона познайомилась із Антоном. Він був молодим хлопцем, що лише завершив університет і влаштувався до неї на фірму. Не дивно, що він звернув не неї увагу і почав залицятись. Я ще тоді не розуміла, чому донька просто не відшиє його, але вмішуватись не хотіла, думала, що вона і сама розбереться.
Але схоже, що я помилилась, бо вона купилась на усі компліменти і букети, і вони стали зустрічатись. Потім з’їхались, а потім і одружились. Нікому не було завадою те, що він на 8 років молодший за неї. А моєї думки ніхто не питав.
А потім у них ще й народились діти і я подумала, що у них все інакше.
Але так було не довго, бо через пів року, після народження доньки, вона його прогнала. І я підтримала її у цьому рішенні, бо він ще був надто молодим для сім’ї.
Справа у тому, що він і так був поганим господарем, а після народження дитини узагалі не допомагав доньці. А одного разу узагалі заявив, що вона погрубшала і стала не привабливою для нього. Навіть посмів натякнути на те, що він з легкістю знайде собі молоду і симпатичну дівчину.
От донька і послала його на пошуки. Думаю, що це рішення далось їй не прости, тим більше, що на руках залишилась мала дитина, але це було правильно.
Просто не варто обирати чоловіків, молодших за себе.
