Коли ми зустрілись і почали зустрічатись, я знав, що рано чи пізно одружусь на ній. Тоді мені здавалось, що кращої мені не знайти. Ми тоді вірили, що зможемо стати тим малим відсотком пар, у яких щасливе сімейне життя. І так було, перший час. А потім все почало йти на спад, з’явились якісь таємниці і претензії. У мене з більшістю знайомих таке сталось. І всі мені твердили, що вихід з цієї ситуації лише один – розлучатись.
У нас цей момент настав на четвертий рік сімейного життя. Ми ніби розучились розмовляти одне з одним і життя стало просто нестерпним. Я не хотів повертатись додому, а вона постійно мене ревнувала, через найменші причини. Але ми пам’ятали про те, що любили одне одного, тож вирішили одразу не подавати на розлучення, а спершу пожити окремо. Вона переїхала до матері, а я лишився у нашій квартирі. Вирішили, що через пів року зустрінемось і вирішимо, як бути далі.
Увесь цей час ми не спілкувались, а я дізнавався новини про неї, через спільних знайомих. Він них же ж я і дізнався, що вона почала зустрічатись із колегою по роботі. Я не дуже розчарувався, бо у мене життя налагоджувалось. Я отримав підвищення, тож нарешті зміг купити собі нову машину, в рази кращу за ту, на якій їздив ще до весілля.
Судячи з розмов, моя дружина теж не бідувала. А коли я побачив її фотографію, то узагалі дуже здивувався, бо вона помітно схудла, мабуть, вирішила зайнятись спортом, як давно і хотіла. І от, пройшло пів року, і ми зустрілись у ресторані. Сумнівів не було у жодного з нас – потрібно було розлучатись. Нам явно краще без один одного.
І справа йшла як по маслу, поки я не отримав телефонний дзвінок від неї. Вона дізналась, що у мене з’явилась машина, тож стала вимагати половину суми від неї. Бо я купив її, будучи одруженим, тож це спільне майно. Я був дуже здивований, але не розгубився. Домовився із другом і продав йому машину за 2 тисячі гривень. Половину віддав дружині. Потрібно було бачити вираз її обличчя у той момент.
Не знаю на що вона розраховувала, вимагаючи такі речі. Я нічого їй не винен, так само, як і вона мені. Чи мені тепер просити половину грошей за абонемент у спортзалі?
