Це не можна назвати приємною історію, але мені хочеться розповісти, якими злими і байдужими бувають люди. Навіть рідні матері.
Моя біологічна мама декілька днів тому, з’явилась на порозі моєї квартири. Звідки у неї мій адрес, я не маю уявлення. Я спершу навіть не зрозумів хто це, а потім вона розповіла мені, і почала вимагати грошей на утримання. Єдиним аргументом було традиційне: Я твоя матір. Я тебе народила.
Цю жінку, яка називає себе матір’ю, звати Марина. Під час навчання в університеті вона зустріла мого біологічного батька. Як вона сама казала, її в той час ніхто не цікавив, вона займалась собою, але він зміг її зачарувати. Уявляла велике, пишне весілля, тихе сімейне життя і так далі. Мій батько був іншої думки і, вдосталь насолодившись її компанією, пішов від неї. Жодного весілля, жодних дітей, жодного кохання. А вона дізналась, що вагітна. Та навіть ця новина не змогла повернути їй коханого. Він заявив, що її дитина – це її проблема, до якої він не хоче мати жодного відношення.
Вона вирішила народити дитину, з надією, що він змінить думку, але й цього також не сталось. Тож вона прийняла рішення залишити мене у дитячому будинку. У неї було ще все життя попереду, яке я міг зіпсувати, а вона не збиралась допускати цього. Не думаю, що вона шкодувала про своє рішення. І краще б вона залишалась подалі від мене.
У мене життя склалось чудово, навіть попри те, що вчинила мама. Мене швидко всиновили і я ріс у хорошій сім’ї, з люблячими батьками. Я був відмінником у школі, закінчив університет із червоним дипломом і влаштувався на престижну роботу. Зараз я одружений на прекрасній жінці і у нас є двоє дітей. Загалом, у мене є все, чого може бажати чоловік мого віку.
Я з самого дитинства знав про те, що батьки мені не рідні, але це не було важливим.
Вони ніколи нічого від мене не вимагали, на відміну від моєї біологічної матері. Це ж треба мати стільки наглості, щоб вимагати гроші у дитини, яку покинула ще немовлям.
Після моєї відмови у допомозі, вона погрозила подати у суд, щоб він був змушений виплачувати допомогу. Але я чудово знаю, що у неї нічого не вийде. А якщо вона хоч спробує, то я доб’юсь того, щоб вона навіть наближатись до моєї сім’ї не змогла. Ось так буде цілком справедливо.
