Я була звичайною людиною, аж до того часу, поки не почула вирок лікарів – безпліддя. На той час мені вже виповнилося тридцять п’ять, ми з чоловіком всі сімнадцять років шлюбу мріяли стати батьками. На жаль Бог не дав нам дитятко, не дивлячись на стільки років лікування й надій на чудо.
Коли всі сподівання стати мамою були марними, я ще й дізналася про те, що мій чоловік зрадив мені. Не просто зрадив, а з моєю найкращою подругою. Вона сама мені зізналася, попросила відпустити його, адже вони скоро стануть батьками. Не можу передати словами той біль і розчарування. Від депресії лікувалася роботою, навіть працювала понаднормово, лише б не повертатися додому.
В такому ритмі прожила п’ять років, навіть не жила, а просто існувала. Все змінила випадкова зустріч з однокласником. Я була на корпоративні, коли в кафе помітила знайомий силует, я не помилилася це був Славко. Підійшла, щоб привітатися, ми розговорилися, адже не бачилися дуже давно. Обом уже дещо за п’ятдесят, є про що поговорити.
Славко пригостив мене шампанським, за спогадами я захмеліла. Вечір наш закінчився у мене в дома. На ранок я прокинулася сама, було якось незвично, почувалася винною, соромно згадувати вечір. Знову рятувала робота.
Коли самопочуття стало поганим, вирішила здати аналізи. Яким же було моє здивування коли я почула свій діагноз – вагітність шість тижнів. На таке я не була готова, неначе все перевернулося з ніг на голову. Я була рада й злякана одночасно.
Лікарі звичайно були не надто в захваті, адже вік у мене не малий, та й здоров’я може підвести. Але я не чула й не помічала нікого навкруги. Я просто раділа, що мені дано відчути материнство. Для мене неначе й не існувало мого минулого, повного болю й зневаги.
Коли мої рідні дізналися про мій стан, майже всі намагалися мене урозумити. Мовляв, у такому віці вже не родять. Ти будеш старою, а дитина ще малою. Я ж твердо вирішила, що я буду народжувати.
Щодо Славка, то я вирішила не говорити йому, причина в тому, що в нього є дружина. Поки я не дізналася про вагітність дуже хвилювалася про свій необдуманий вчинок. Тепер я вдячна долі за ту зустріч.
У свої п’ятдесят чотири я стала мамою прекрасної дівчинки Єви. Не дивлячись на пересуди поза спиною, нарешті я отримала те про що мріяла, я стала мамою. Не наче й не було скількох років болю й зневіри. Моє щастя моя донечка, я безмежно щаслива.
