Я вже більше 20 років одружені зі своїм чоловіком. У нас нібито все добре, окрім однієї деталі, про яку я розповім вам трохи пізніше. У нас є двоє дітей: дівчинка і хлопчик. Старший син уже давно зустрічається із дівчиною і декілька місяців тому зробив їй пропозицію. Може уявити, якою я була щасливою.
Зрозуміло, що рано чи пізно, потрібно буде познайомитись із батьками майбутньої невістки, але я сподівалась, що це станеться пізно. Минулого тижня, її матір подзвонила мені, щоб запросити нас на вечерю, для знайомства. Вона здалась мені неймовірно хорошою жінкою, але я змушена була відмовити їй і швидко покласти трубки. Мені соромно за це, але я не можу інакше.
Попри все моє бажання познайомитись із їхньою сім’єю, чи навіть подружитись, я не можу ходити у гості зі свої чоловіком.
Ми прожили багато років разом і я звикла до нього і його недоліків, але у гостях мені постійно за нього соромно. А на мої прохання і зауваження він просто не реагує. Він просто не вміє поводитись у чужому домі чи хоча б за столом. Він завжди змушує мене червоніти, а я не люблю це.
Розповім вам один випадок, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі. Пів року тому ми ходили у гості до наших друзів, в честь хрещення їхньої доньки. Сиділи за столом і, за зовсім короткий час, він примудрився перекинути і розбити стакан, вилити суп і розсипати на себе салат. І якби ж на тому закінчилось. Але той салат він почав їсти прямо зі своїх штанів, так ще й жартувати, що йому не трапилось жодного шматка ковбаси. Мені просто хотілось провалитись крізь землю від сорому. А потім він ще й привселюдно став колупатись у зубах.
Я намагалась із ним розмовляти. Пояснювала, що така поведінка просто не припустима і люди подумають про нього невідомо що. Але йому все одно. Він каже, що він чоловік, а отже те, як він виглядає, зовсім не важливо.
І він у всьому так поводиться. Я мужик, тож не мушу вмиватись. Я мужик, тож не мушу мити посуд. Я мужик, тож все мені можна пробачити.
Я не знаю, як йому пояснити, що він не правий. З ним узагалі немає сенсу сперечатись, бо він упертий, як баран. Думає, що у всьому розумніший, а всі інші навколо – дурні. Він інколи прямо так людям і каже. Не знаю, мені здавалось, що коли ми одружувались, він не був таким, як зараз.
Якби я могла показати його поведінку зі сторони.
Тепер розумієте, чому я не можу піти з ним до сватів? Вони ж подумають, що у мого сина теж не має ніяких манер. А це не так, він зовсім не схожий на свого батька. Підкажіть, як мені вчинити. Можливо піти в гості без нього?
