Я вже була одружена одного разу. Та наші відносини не склались тож після трьох років нашого подружнього життя, ми розлучились. У нас залишився син, якому колишній платить аліменти, але у іншому в наше життя не втручається. Минулого року я зустріла прекрасного чоловіка, з яким, як я думала, ми зможемо побудувати щасливу сім’ю.
Він знав про мого сина, коли кликав мене на побачення і тоді це не було проблемою. Ми багато говорили, в тому числі і про майбутнє сімейне життя і мене все влаштовувало. Через 8 місяців, він зробив мені пропозицію і я погодилась. Нам було добре разом, а прокидати кожного ранку разом, здавалось нам найбільшим щастям.
Ми рідко сварились після одруження, а невеликі конфлікти швидко вирішували. Проте залишалась одна тема, яка призводила до сварок і яка не давала мені спокою. Це мій син.
До того як ми одружились, він говорив мені, що не буде виховувати мого сина. Що постарається бути хорошим прикладом, але ставати його батьком він не хотів, бо у дитини і так є батько. Я тоді погодилась на це, бо мені здавалось, що після певного періоду він і сам полюбить хлопчика і змінить свою думку. Але так не сталось.
Два тижні тому сталась чергова сварка через це. Це був недільний ранок і ми лежали у ліжку, коли до кімнати забіг мій син. Він заскочив на ліжко і почав гратись своїми іграшками і показувати нам їх. Я бачила, що чоловік невдоволений, а потім він узагалі просто встав і вийшов. А коли ми вирішили про це поговорити, виявилось, що я повинна навчити дитину стукати у двері, бо наступного разу ми можемо не просто обійматись. Я вважаю це абсурдним.
Він і сам може навчити дитину цього. Я йому так і сказала.
Чоловік обурився і вкотре нагадав мені, що виховання сина – це виключно мій обов’язок. Після тієї ситуації, ми майже не розмовляємо. Я не бачу своєї провини, тому не збираюсь миритись першою.
Схоже, що він такої ж думки про себе. Я просто не розумію, невже у ньому не з’являється любов до дитини. Як же ж я маю прожити усе життя, так і не дочекавшись його втручання у виховання дитини. Я не можу просто ігнорувати це. Що ви підкажете мені зробити? Невже доведеться розлучитись?
