Ми з Інною молоде подружжя, після весілля дружина просила мене, щоб жити з її мамою. У тещі великий будинок, все ж таки не потрібно оплачувати оренду квартири. Я намагався пояснити, що сім’я має жити окремо. Але щоб не образити Інну я погодився, з планами повернутися до розмови згодом.
Проте поживши два місяці в будинку тещі, зрозумів, що відкладати розмову не можна. Все через те, що в мене не збігаються деякі погляди з мамою дружини. А саме ми не могли домовитися про фінансові витрати.
Анжела Олегівна виявилася над економною людиною. Вона навіть знає у якому магазині нашого містечка дешевше коштують сірники. Звичайно економія це добре, але це виглядало як параноя. Першим шоком для мене стало те, що продукти які закупила теща, були з відділу уцінки. Я не наважився запитати на пряму в Анжели Олегівни, тому коли був з Інною запропонував, щоб продукти купували ми. Я нормально заробляю, ми можемо харчуватися якісними, нормальними продуктами. Дружина сказала, що ми будемо давати мамі гроші, а вона буде робити закупку продуктів. Тож ситуація не змінилася.
Щодо економії комунальних платежів, це також окрема історія. Електричні прилади це просто табу, електричний чайник включається лише раз на добу. А саме зранку, після того гаряча вода, що залишилася заливається в термос, і ось з неї можна робити собі чай чи каву. Проте, щоб придбати мікрохвильову піч не може бути й мови. Прання також економно, навіщо кожен день прати, вважає теща, можна прати раз чи два в тиждень.
Останньою краплею випробування став випадок, коли теща почула як я говорив Інні про те на скільки я заправив машину. Тоді я дізнався багато чого про своє виховання. Виявляється, що я занадто розтрачаю гроші, на роботу можна прогулятися пішки, це й економно, і для здоров’я корисно. А щоб не було спокуси, почала вимагати віддати їй ключі від машини. Я був шокований, того ж вечора сказав дружині, що ми переїжджаємо. На жаль, Інна відмовилася, тож я переїхав сам.
Через місяць ми з Інною помирилися, вона переїхала до мене. Я на той час вже взяв квартиру на виплату, адже хотів мати своє житло. Дружина спочатку була рада такому кроку.
Але наша ідилія тривала не довго. Інна почала вносити корективи в наші фінансові витрати. Я намагався якось корегувати це, адже розумів що це наслідки виховання. Але коли я завів мову про те, що дуже хочу відчути себе батьком, то не очікував такої реакції.
-Сергію, які діти? Ти хоч знаєш як це дорого? Ні, я не хочу брати на себе таку фінансову відповідальність.
Тоді я вирішив поставити крапку. Звичайно економія це чудова якість, але це вже занадто.
