Мій син не хоче зі мною спілкуватися, а все завдяки його мамі. Вона впродовж двадцяти років говорила йому, який я поганий батько. Мати переконала його в моїй зажерливості. Колишня казала, що я не присилаю аліментів і не хочу бачити власного сина. Біда в тому, що вона витрачала аліменти на себе.
Колишня сиділа вдома. Я працював та будував своє життя. Вона ж нічого не хотіла робити. Колишня жила за рахунок грошей, які я платив. Ще їй допомагала мама. Колишня теща часто приходила до доньки зробити прибирання чи приготувати поїсти. Вона віддавала їй якийсь відсоток від своєї пенсії.
Коли сину було вісім, в колишньої з’явився чоловік. Він працював рідко. Ходив на якісь підробітки. Міг принести 100 гривень за день і вважав себе господарем в сім’ї. Колишня купувала якісь подарунки для сина за мій рахунок, але казала, що то купив «дядько Тарас». Син був малим, тому не пам’ятає суперечок минулих літ. Він виріс з думкою, що Тарасу він потрібний, а рідному батьку — ні. Син часто свариться на мене, бо я не приходив до нього в гості, коли той був малим. Як я міг це зробити, якщо колишня забороняла нам бачитися? Я хотів прийти, але завжди отримував відмову. Тарас грозився «перерахувати моїми зубами сходинки, якщо я явлюся до них». Такі погрози отримував регулярно, хоча колишній дружині нічого погано не зробив. Чомусь вона злилася на мене та люто ненавиділа.
Дитині передався мамин настрій. Син не бачить в мені батька. Він не хоче рахуватися з моєю думкою. Син свято вірить в розказні матері. Шкода, що я нічого не можу зробити. Я б хотів повернути час назад. Потрібно було не сидіти на жопі рівно, а піти до суду. Якби я приклав зусиль в ті часи, зміг би зараз нормально спілкуватися з сином.
Він ходить в гості до бабусь. Моя мама завжди намагається надоумити внука піти до батька. Він чути нічого не хоче про мене. Каже:
— Я навіть на m0гuy до нього не піду! Моєї поваги вартий тільки дядько Тарас. Він дійсно був поряд і піклувався про мене. Завжди подарунки купував та гроші до хати приносив.
Яку нісенітницю колишня вклала йому в мізки. Гарно постаралася. Стільки років прожила на мої гроші. Та що там! Твоє прожили за мій рахунок, а я тепер поганий.
— Той Тарасик ні копійки на дитину не витратив! Він же вічно купує собі пu_в0! Всі свої великі заробітки на нього витрачає. На внука йому завжди було байдуже. Ну, як це йому пояснити? — Не вгавала моя мама.
— Мамо, заспокойся. Час все розставить на свої місця. В скрутну ситуацію, син побачить до кого прибіжить його мама і в хто дасть їм гроші, допомогу та підтримку. Тоді він зрозуміє все про того Тараса. Дай сину трішки часу.
— Ох… Сподіваюся, ти правду кажеш.
