Бачив в автобусі цікаву картину. Всі чоловіки сидять, жінки стоять. Я, як вихована людина, посадив на своє місце бабусю. Сам стою. Заходить вагітна жінка з дитиною. Однією рукою тримає пакет з продуктами, іншою — сина. Ніхто не встає. Жінка нічого не говорить. Вона мовчки їде по своїм справам.
За жінку попіклувалася бабуся. Вона попросила чоловіка, відверто кажучи, одягненого, як гопник, поступитися молодій мамі місцем. Той одразу висловив своє невдоволення.
— З якої радості я повинен встати?! Народила, а тепер їй всі повинні допомагати? Нехай її папик їй машину купить! Там вона точно сидітиме!
Жінка обурилася, як і весь автобус. Молода мама ледь стримувала себе, щоб не вдарити того гопника пакетом з продуктами. Бабуся вже хотіла йти і тому чоловікові постукати по голові своєю палицею.
Конфлікт вирішився неперевершено. Автобус зупинився. Водій покинув своє місце і зайшов в автобус через пасажирські двері. Він мовчки підійшов до гопника. Той нічого не розумів, як і весь автобус. Водій взяв гопника за шкібарки і, в прямому сенсі цього слова, виніс його з автобусу. Бабуся одразу посадила жінку на вільне місце.
Гопник кричав. Він погрожував написати величезну скаргу на водія. Обіцяв зруйнувати його життя. Кричав, що знайде його будинок і зробить з ним щось погане. Водій лише посміявся.
Коли двері були зачинені, а ми продовжили рух, водій сказав:
— Я маю двох дітей. Зараз жінкаа вагітна третім. Немає в нас грошей на машини. Мені гірко думати, що з нею теж так можуть розмовляти, коли вона їздить в громадському транспорті.
Весь автобус затих. Ми їхали мовчки до кінця подорожі.
