Стався зі мною «веселий» випадок в таксі. Я їхала пізно в вечері додому від подруги. Звісно пили ми не чай, а дещо міцніше. Я викликала таксі. Мене посадили в машину і я поїхала додому.
Якийсь час розмовляла з таксистом, але не довго. Мене зморило через хвилин десять. Всю дорогу додому проспала. Коли потрібно було виходити, таксист, дебелий чоловік з бородою та в шкіряній куртці, обережно мене розбудив.
Варто пояснити, що є два заїзди до мого двору. Навігатори чомусь завжди радять перший. Ця дорога повністю закрита дерева. Вони тут повсюдно. Через них, в день, не видно сонця. Цією дорогою я ходжу вкрай рідко.
Прокидаюся і бачу не знайомий мені двір. Мої втомлені мізки ніяк не хотіли визнавати рідні стіни. Я дивилася в різні сторони, але з машини виходити не спішила. Таксист щось мені сказав. Я не реагувала. Чомусь, досі не знаю чому, почала гірко та гучно плакати. Таксист нічого не зрозумів. Він хотів мене заспокоїти, але я залізла на сидіння з ногами і благала повернути мене додому.
— Ви вдома.
— Ні! Це якийсь інший будинок! Прошу вас, подзвоніть моїй мамі і попросіть мене забрати!
— Дівчино, заспокойтеся. Я нічого поганого вам не зроблю. Ви вдома. Розумієте?
Я не слухала. Хвилин двадцять плакала. Нарешті, я знайшла в собі сили роздивитися будинки. Дійсно! Я вдома. Як же тепер нормально вийти з машини? Просто припинити плакати, заплатити гроші і вийти з авто? Ні! Я вирішила далі плакати. Вдавала навіжену надзвичайно натурально. Мені не вистачило сміливості зізнатися в своїй дурості.
Я почала вдавати, ніби бачу в таксисті інопланетянина. Кричала натурально. Він повірив, ніби в мене дах поїхав. Повинна висловити слова дяки тому чоловікові. Він поводився тактовно і спокійно. Можливо, він частенько заспокоює таких ненормальних, як я. Я довго голосила, а сама червоніла від сорому. Що я роблю? Не нормальна!
— Дівчино, не платіть нічого! Грець з цими грошима! Може вас в лікарню завести? Давайте ми поїдемо до лікаря, він вас огляне і…
Я хутко схопила свої туфлі, які перед цим навіщось зняла, і вибігла з машини. Гроші дістала завчасно. Я обережно скинула їх під сидіння. Сподіваюся, чоловік їх знайде і порадіє. Я залишила йому навіть більше, чим мала заплатити. Мені було соромно. Те кляте вино всі мізки мені промило! Я ж випила не багато. Може мене він втоми так скосило? Я не знаю, що його думати.
В квартиру піднялася швидко. Зайшла додому тихенько, щоб маму не розбудити. Таксисту поставила високу оцінку на сайті і написала хороший відгук. Це найменше, що я могла зробити, після того, як він заспокоював мене майже годинну. Про свій концерт в таксі розповіла тільки найближчій подрузі. Вона довго сміялася з мене. Мені чомусь було не весело, а соромно. Сподіваюся, я більше ніколи не буду потрапляти в такі ситуації. Сором ще довго не пройде…
