Моя мама мала свій бізнес. Вона будувала його все життя. Звісно, мене теж вчила управляти її добром. Вона хотіла, щоб я могла взяти всю відповідальність на себе в будь-який момент. Сталося так, як хотіла мама.
Мами не стало різко. Вона покинула мене в один момент. Я впала в якийсь вакуум. Не пам’ятаю, що відбувалося, знаю одне — фанатично організовувала п0х0р0nu. Я старалася не думати. Вирішувала всі організаційні питання самотужки. Мамина сестра чомусь не захотіла допомогти. Вона старалася уникати розмов про маму. Заговорила її сестра тільки після похорону.
— Доню, віддавай мою частку. — Сказала тітка Неля.
— Яку частку? — Не зрозуміла я. — Ви про що?
— Ну, як це так?! Ти що не знаєш? Вона не говорила?
Я гадки не мала, чого хоче тітка.
— Гроші, рибко моя, гроші. — Сказала, немов проспівала тітка Неля. — Скільки твоя ненька залишила рідній сестричці?
Ні скільки. Моя мама залишила все мені. Я її єдина донька. Чому вона повинна думати про свою сестру?
Моя відповідь не сподобалася тітці. Вона спалахнула за секунди. Її обличчя перекосило від гніву. Тітка почала щось гучно кричати. Вона звинувачувала мене у всіх бідах, а потім вирвала мою сумку і побігла до моєї квартири.
Я наздогнала навіжену тітку вже в квартирі. Вона перевертала верх дном мамину шафу. Моя ненька колекціонувала шуби. Зберігала їх в окремій гардеробній. Туди й забігла тітка. Вона витягла з сумочки величезну базарну торбу і пхала туди мамине хутро. Я намагалася втихомирити оскаженілу жінку. Зверталася до її совісті. Марно.
Тітка винесла з боєм дві сумки хутра. Я викликала поліцію, написала заяву. Важко зрозуміти тітку. В неї сестра рідна померла, а в неї дах від бажання наживи їде. Якщо подумати, сумно за маму. Вона сестру любила, робила дорогі подарунки. Мама могла подарувати грошей сестрі, бо в другої якісь проблеми. Ненька ніколи не рахувала витрати на сім’ю, а сестра була для неї найдорожчим. Шкода, що тітка цього не оцінила. Гроші частенько псують людей, але я вперше бачила, щоб жінка скаженіла від чужих грошей.
