Кожна сім’я рано чи пізно стикається із питанням про власне житло. Тому, я думаю, що ви нас зрозумієте і підтримаєте. Ось як все сталось. Коли я зустрів свою майбутню дружину, їй було 20 років, вона жила з батьками. У них приватний будинок, три кімнати. Раніше з ними жили ще й Ірині брати, але вона завели свої сім’ї і з’їхали. Через три роки після знайомства, ми нарешті одружились.
Звісно, що після весілля, нам хотілось жити окремо, у власній квартирі, тому ми стали її винаймати. Через декілька років виникло питання про дітей. На той час ми вже мали певні заощадження. Я працював на добре оплачуваній роботі, хоч і не був офіційно працевлаштований. Дружина теж працювала, хоч її заробіток і не був великий. Після того, як народилась наша дитина, ми захотіли власну квартиру. Дружина запропонувала своїм батька пожити певний час разом. Ми і так часто до них приїжджаємо, щоб допомогти із господарством, бо дім у них великий. А так, ми б змогли відкладати більше грошей, щоб зрештою купити власне житло.
Але батьки були категорично проти такої пропозиції. Теща заявила, що вже віддала дітям усе необхідне, а тепер хоче пожити для себе, а маленька дитина в домі, буде цьому заважати. Прошу зауважити, що ніхто не просив її доглядати нашу дитину. А дім такий великий, що ми б зовсім не заважали одне одному. Дружині було дуже неприємно, що її мама так вчинила, але ми змирились.
Знайшли інше рішення, яке могло нам підійти. Вирішили взяти квартиру в кредит. Ми достатньо заробляємо, щоб виплачувати його без великої шкоди для бюджету. На перший вклад нам не вистачало зовсім невеликої суми. Думали взяти кредит, але оскільки я працюю на неофіційній роботі, то жоден банк нам би його не дав. Тож, частину грошей ми позичили у моїх батьків, а частину планували взяти у її батьків.
Але і це прохання вони не захотіли виконати. Ми намагались домовитись, обіцяли щомісяця віддавати частину боргу, але вони вперлись і не захотіли. Найгірше те, що вони навіть не змогли назвати причину своєї відмови. І це при тому, що усі роки, ми намагались допомагати їм усім, чим могли. А ще не приємно те, що один із братів моєї дружини, декілька років тому, просив гроші на ту ж потребу, і батьки з радістю йому допомогли. Чому вони так знехтували нами, ми не можемо зрозуміти.
Дружина прийняла рішення розірвати будь-які відносини із батьками. Мені здається, що це не зовсім правильно, все-таки вони не чужі люди, але не хочу вмішуватись у їхні відносини. Що робити із квартирою ми теж не знаємо…
