Коля він покинув мене, то я думала, що більше ніколи не буду щасливою. Я із ним не була такою, бо він постійно критикував мої дій, а інколи навіть бив, але я не люблю про це згадувати. То були сумні і важкі часи.
А потім я зустріла його серед парку. Ми вже два роки не бачились і він, мабуть, не очікував побачити мене такою. Я була в хорошій сукні, на підборах, а ще везла перед собою коляску із сином. Я вже не його колишня.
Очі у нього зробились круглими, він довго мовчав, а потім лише зміг запитати чи дитина моя. Не знаю, на яку відповідь він очікував, але в той момент до мене підійшов мій чоловік і дав йому відповідь: «наша».
Ми всі разом вийшли на прогулянку, він просто паркував автівку, от і відстав трохи.
Більше у мене не було бажання говорити із колишнім чоловіком, тож ми пішли далі. Я тримала чоловіка за руку і посміхалась. Мене чекало щасливе життя, поруч із тих, хто мене любить і поважає.
А колишній лишився позаду. Не знаю, що промайнуло у його голові, але думаю, що він пошкодував.
Бажаю і вам, жінки, зустрічати своїх колишній нещасними і на підборах.
