Про що ми дійсно будемо шкодувати в старості? Може про втрачені можливості? Чи пустимо сльозу за загубленими соціальними зв’язками? Побідкаємося на погане виховання дітей чи на брак часу для сім’ї? Ні! Що дійсно викличе в вас гіркі почуття — це несправедливість. Ви будете шкодувати, якщо не зможете сказати «ні», «мені не цікаво», «я не хочу йти на побачення з тобою, бувай».
Жінка, якій стукнуло 99 років, жалілася на свого давно покійного чоловіка. Вона була надзвичайно м’якою дівчиною. Їй в суп плюнь, вона поморщиться, але з’їсть. Вона не змогла сказати йому «ні», коли він покликав її заміж. Жінка десять років кохала іншого чоловіка. Вона хаїть себе все життя за те «так», коли вона хотіла сказати «ні», але не змогла. Її життя могло бути геть іншим. Важко це прийняти, коли стоїш на порозі смерті.
Моя мама плакала, коли згадувала молоді роки. Вона працювала два роки, без вихідних, без відпустки, за копійки. Вона не могла відмовити ні колегам, ні начальнику. На неї звалювали чужі обов’язки і видавали мамині досягнення за свої. Вона не могла відстояти себе, промовити «ні». Мама пропустила важливу частину мого дитинство.
Односельчанин бідкавська на свою важку долю. Він шістдесят років, — уявіть собі! — працював для сім’ї. Він приніс себе в жертву для родини. Працював на найважчих та на найнебезпечніших роботах, щоб всю зарплатню віддати дружині. Вона витрачала на себе та дітей 30000-40000 гривень щомісячно. В нього ж не було навіть 1000 на його потреби. Дружина відмовлялася давати йому гроші на цuгApku. Вона вважала зароблені чоловіком гроші своїми, а не сімейними. В нього травмувалися коліна на одному з заводів. Чоловік хотів підлікуватися, полежати вдома, а тільки тоді їхати. Гроші в сім’ї були. Жінка вирішила інакше. Вона виганяла чоловіка назад на заробітки. Він не зміг сказати те саме чарівне слово. Поїхав. Та поїздка стала для нього останньою. Суглоби не витримали, чоловіка прикувало до ліжка.
Я сама вже шкодую про безліч епізодів в своєму житті. Багатьох проблем можна уникнути, якщо навчитися говорити «ні». Чомусь в нашій культурі культивується образ жертви. Його оспівують, романтизують, але жертва гарно виглядає в книгах чи фільмах. В реальному житті чужу жертву мало хто цінує. Чому в нашому менталітеті не поважається вміння постояти за себе? Нас вчать бути покірними, зі всім погоджуватися та казати «так».
В старості нам буде шкода себе. Шкода, бо терпіли. Через те терпіння і невміння відстоювати себе, ми втрачаємо можливості, здоров’я, час, сім’ю, близьких — геть усе! Я твердо вирішила більше не давати себе ображати. Якщо я не зможу допомогти колезі з її роботою, то я скажу «ні». Від моєї відмови життя тієї колеги не зупиниться.
