Я розкажу вам історію, а ви постарайтесь не осуджувати мене, а навпаки зрозуміти. Я одружена. Ми зустрілись з Олегом в університеті і після навчання одружились. Вже 6 років з того часу пройшло. Ми дуже хотіли мати дітей, але у нас дуже довго не виходило. Ми і на консультації ходили і аналізи здавали. Зрештою, ми дізнались, що Олег не може мати дітей.
Це майже зруйнувало нашу сім’ю. Мені було дуже важко, але я трималась, а от чоловіка це дуже зламало. Він був у постійній депресії, не хотів нічого робити. Ми стали багато сваритись. Я думала, що новина про мою неочікувану вагітність зможе все змінити. Я була дуже щасливою і одразу розповіла чоловікові. Він не сприйняв цю новину так, як я очікувала. Став кричати на мене, звинувачувати у зраді. Зрештою, я не витримала і розповіла йому правду.
Так, ця дитина дійсно не від нього. Коли мій чоловік їздив до столиці по роботі, я використала свого колегу на роботі, щоб завагітніти. Я просто дуже хотіла врятувати нашу сім’ю і вірила, що це допоможе.
Чоловік же ж прогнав мене з дому і сказав, що подає на розлучення. Сказав, що більше не хоче бачити ні мене, ні цю, чужу йому, дитину. На скільки мені відомо, він зараз дуже багато випиває і ще більше загруз у депресії.
Мені дуже шкода, що так вийшло. Так, я прийняла не найкраще рішення, але я просто хотіла дитину. Звідки мені було знати, що чоловік мені не повірить і так відреагує. Я намагаюсь зв’язатись із ним, переконати не полишати сім’ю. Ми ще можемо бути щасливими…
