Ви дивилися серіал «Вороніни»? Пам’ятайте де жила свекруха Віри? Правильно! На одному сходовому майданчику. Моя ситуація надзвичайно схожа. Свекруха живе навпроти. Вона приходить до нас кожен божий день. В моєму домі, вона відчуває себе чудово. Їй надзвичайно зручно в нас жити.
Вигнати свекруху неможливо. Вона мене геть не слухає. Мою кухню сприймає як свою. Свекруха непогана жінка, але вона не може змиритися з тим, що її син живе самостійним життям. Вона завжди за всіма доглядала. На її плечах сидів чоловік, двоє братів та син. Вона за всіма прибирала, готувала та всім прала. Брати поїхали в Росію, чоловік — на той світ. В неї залишився тільки син.
Режим дня в свекрухи наступний. В 5:30 вона встає. Приймає ванну, п’є каву, робить зачіску. В 6:00 вона відчиняє наші двері своїм ключем, — чоловік люб’язно дав його мамі, — і йде хазяйнувати на нашу кухню. Чоловік встає в 7:00, я трішки пізніше. Довго лежати не вийде, адже свекруха гучно гуркотить посудом. Навіть в свій вихідний я прокидаюся до восьмої. Свекруха збирає чоловіка і починає готувати їжу на обід. Вона любить заморожувати продукти чи готові страви. За цим заняттям стоїть до 14:00. Після, починає прибирання та прання. З одного боку — безкоштовна хатня робітниця, з іншого — я сама впораюся. Поки свекруха прибирає, вона постійно розповідає, яка я погана хазяйка. В мене все не правильно. Довіряти квартиру мені не можна. Цій людині важко пояснити, що зараз жінки працюють, мають хобі та друзів, а не живуть одним хазяйством.
Приходить чоловік. Свекруха розквітає. Вона біжить його цілувати та обіймати. Вони вечеряють вдвох. Я не можу дивитися, як мамочка слинить мого дорослого чоловіка. Його все влаштовує, йому добре. Я сідаю до столу, коли вони закінчують їсти. Свекруха, в цей час, ходить за чоловіком, як хвіст. Вона допомагає йому зняти рубаху, подає пульт та робить масаж ніг. Йде свекруха об одинадцятій. Я не можу поспілкуватися зі своїм чоловіком. Мамочка постійно біля нього.
Коли я дивилася серіал «Вороніни», то постійно сміялася. Пам’ятаю, як дивувалася з Віри. Навіщо вона терпить ту навіжену свекруху? А свекруха що? Вона не бачить, як шкодить сім’ї сина? Згадую свої думки і смішно стає. Терпить, бо немає куди дітися. Свекруха нічого не бачить, бо звикла так жити. Для неї бігати за синочком абсолютно нормально.
Через свекруху я проводжу з чоловіком мало часу, бо вона займає собою весь простір. Її багато. Вигнати її не могла, а від чоловіка підтримки не отримувала. Вирішила діяти самотужки.
Я берегла гроші для чогось надзвичайно потрібного! Такий час настав. Я придбала свекрусі смартфон. Вона відхрещувалася від подарунка, але я делікатно вмовляла її прийняти гаджета.
— У вашої подруги є телефон? — Запитала я свекруху.
— Ну… Є.
— Коли ви останній раз спілкувалися?
— Давно… Мені знається… Взимку. Так, взимку! Господи, скільки часу пройшло. Я ні разу в гості не зайшла. Як не гарно!
— Заспокойтеся! Я вас навчу користуватися телефоном і ви зможете кожен день з нею говорити.
— Правда? — Очі свекрухи стали великими, наче десять гривень.
Я навчилася свекруху дзвонити, а потім показала вайбер, однокласники, як шукати інформацію в гуглі. Жінці надзвичайно сильно сподобались «новітні технології». Вона поступово забула про сина і нашу квартиру. Спілкується з подружками, готує за новими рецептами та горя не знає! До нас приходить, щоб поділитися черговим смачним пирогом і розповісти про новини від її друзів.
Потрібно було одразу подарувати свекрусі телефон, а не терпіти півроку.
