Моя мама втpA_тuлA будинок, який зводила собі на старість. Вона самотужки назбирала гроші на клаптик землі з мізерної зарплатні. Документи оформляла сама. Будинок впродовж сорока років теж зводила самотужки. Цеглина за цеглинкою вона будувала свій триповерховий будиночок. Мама раділа власним досягнення. Вона завжди розповідала мені, що старається для мене. Мама хотіла дати мені дах над головою. Її батьки були занадто бідними. Мама працювала кожен день, без вихідних, впродовж багатьох років.
Мамина подруга потрапила у біду. Мама прихистила її без зайвих питань. Тітка Тамара жила в нас рік. Тиха, спокійна жінка обманом відібрала в мами будинок. Не знаю навіщо, мама приписала її в нас. Що тітка Тамара зробила і як відібрала в мами майно, я не знаю.
Серце мами не витримало такої біди. Її схопив серцевий напад, який закінчився трагічно. Мама все життя будувала той будинок. Хотіла залишити його мені, але підла тітка Тамара відібрала в неї таку можливість. Я залишилася на вулиці, без копійки в кишені. Мені ледь виповнилося вісімнадцять. Я ні разу не працювала. Я стояла на вулиці восени. На мене падали краплі дощу, а я стояла. Куди мені йти? Я сама в цілому світі.
Односельчани тюкали Тамару за її вчинок. Вони псували їй ворота та інше майно. Грозилася спалити її разом з будинком, якщо вона не віддасть його мені. Тітка Тамара не хотіла переписувати будинок мені. Вона вирішила його продати. Поки покупець не знайшовся, жінка продовжувала там жити і слухати погрози.
Я ночувала в маминих подруг, але сором не покидав мене. Я поїхала на навчання, хоча думала покинути його. Добра деканка ввійшла в моє положення. Вона знайшла мені місце в гуртожитку. Я змогла з’їхати від маминих подруг. Вони продовжували мені допомагати. Давали закрутки, м’ясо, хліб та овочі. Я не бідувала. Старалася жити на свою мізерну стипендію і подарені продукти.
Економія не давала плодів. Мені доводилося позичати хоча б сотню, щоб прожити до кінця місяця. Саме тоді я зустріла Вову. Він здався мені брутальним хлопцем. Я думала, він захистить мене від усіх бід. Я втомилася постійно голодувати, відчувати душевний біль та фізичну втому. Вова давав мені грошей. Я не просила, але він наполягав. Це були мої перші стосунки. Я не знала, що нормально, а що ні.
Вова швидко прив’язав мене до себе. Я хотіла покращити своє життя і бути коханою. Вова давав мені це. Він знав на що тиснути. Я дозволила мене утримувати. На одне не погоджувалася. Вова, через місяць нашого знайомства, звав до себе жити. Він називав гуртожиток брудним місцем. Він вважав, я варта більшого. Я теж так думал, але чомусь мені було добре в гуртожитку. То було єдине місце, де я могла побути без Вови. Тоді я не розуміла своїх почуттів, а зараз — так. Вови було забагато в моєму житті. Він заволодів усіма сферами, які мали цінність для мене.
Я довго відмовляла Вові в сумісному проживанні. В останній раз такої розмови, він образився, влаштував скандал і пригрозив розривом. Зараз я розумію — поведінка Вови не здорова. На жаль, під час тієї розмови, я здалася. Мені не хотілося втрачати достаток та кохання, яке давав мені Вова. Він хутенько перевіз мої речі. Взимку почали жити вдвох.
Прожили спокійно не довго. Я думала, тепер Вова заспокоїться. Нічого подібного. Він поливав брудом мою професію. Просив покинути навчання та сидіти вдома. Вова хотів, щоб я вела господарство. Він бачив мене біля плити. Йому не подобалися мої амбіції. Я самотужки вступила на історичний факультет. Хотіла здобувати хорошу освіту в цій сфері. Так, в мене був момент слабкості, коли я хотіла все покинути. Мене можна зрозуміти. Я тільки втратила маму, будинок і все своє життя. Про навчання взагалі не думала. Я приїхала в кінці жовтня до ВУЗу.
Навчання кидати не хотіла. Ми сварилися. Надзвичайно багато кричали один на одного. Раптом, Вова затих. Він став надзвичайно милим та романтичним. Я закінчила перший курс з одними п’ятірками і вагітністю. Я твердо вирішила далі вчитися. Вова знову почав сваритися зі мною.
— Думав, хоч вагітність тобі мізки вправить! — Сказав Вова під час сварки.
Я робила по своєму. Провчилася до Нового року. Після, пішла в академ. Наступний рік, до того як я повернулася на навчання, пройшов в каторзі. Вова кричав кожен день. Він не виділяв мені грошей. В мене не було за що подзвонити. В черговій сварці, він розбив мій телефон зі словами:
— Я його купив гарній дівчині, а не такому страхопудалу, яким ти стала!
Вова ображав мене кожен день. Він не випускав мене з дому. Вова вимагав сидіти біля дитини постійно. Я це робила і без його наставлянь. За дитиною дивилася тільки я. Будинок лежав на мені. Вова ходив на роботу, а з роботи йшов пити з друзями.
Тоді я зрозуміла своє кепське становище. Я не хотіла бути тягарем для маминих подруг і через це стала залежною від неадекватного хлопчини. Вова з кожним днем наглів усе більше. Він міг вдарити стіну біля мого обличчя. В такі моменти, він посміхався, наче ч0_pт.
— Подякуй, що це не твоє обличчя.
Я не знаю, що мені робити. Чекаю з нетерпінням початку навчання. Я не хочу більше жити з Вовою. На жаль, не знаю, куди мені йти. Я залежна від Вови фінансово. Він мені не чоловік, але він має контроль над мною. В гуртожиток з дитиною не пустять, а грошей на квартиру не маю.
Дівчатка, любі, ніколи не погоджуєтесь на утримання. Старайтеся досягти самостійності. Як добре ходити туди, куди вам заманеться. Як чудово, не відчитуватися за кожну взяту копійку. Як гарно, мати свободу…
