Нашому сину виповнюється шістнадцять років. Ми хотіли влаштувати грандіозне свято, запросити гостей, забронювати столики. Син сказав категоричне «ні». Свято його і йому вирішувати. Він попросив купити торт та смачного печива. Хотів посидіти разом з нами, а в ночі — піти до друзів. Ми погодилися.
Зробила так, як просив син. Всіх родичів попередила, щоб не приїжджали. Вони, начебто, не заперечували. Вечір йшов до нашого чаювання. Ми накрили свій маленький столик. Тільки сіли чай пити, як до нас прийшли гості.
На порозі стояло десять чоловік. Десять! Всі наші родичі явилися привітати сина. Вони заходили в кімнату і дивувалися. Нічого не готово.
— Ви нас дійсно не чекали? — Запитала сестра.
— Нічого, нічого! Це ж сюрприз! Я все приготувала! Розкривайте пакети. — Весело сказала моя мама.
Вона приготувала їжу вдома. Покликала всіх родичів до нас і попрохала нічого нам не говорити. Вона хотіла влаштувати сюрприз! Варто додати, що вона збрехала рідні. Мама сказала, ніби в нас грошей немає святкувати. Ми, начебто, соромимося про це говорити, тому вирішили нічого не робити. Мама не змогла залишити улюбленого внука без свята!
Всім було не зручно. Відчувалося напруження. Гості не розуміли, що вони в нас забули. В нас посиділи години дві. Дякую рідні. Вони все зрозуміли, тому, коли йшли, вибачалися.
Син злився, але не довго. Він теж все зрозумів. Від бабусі не очікував такого, але нічого їй не сказав. Він попрохав в мене поговорити з бабусею.
Коли гості йшли, мама дивувалася і просила їх залишитися. Вона була задоволена собою. Мама раділа. Вона ж власноруч свято влаштувала.
Син, в одинадцять годин, почав збиратися до друзів. Він взяв пакет з Aлk0_г0лEм та пішов взуватися. Бабуся не зрозуміла, куди це він йде, якщо до нього гості прийшли? Вона категорично відмовилася його відпускати, на що син їй сказав:
— Мене батьки давно відпустили. — Взувся, взяв гроші і пішов гуляти.
Моя мама, при братові чоловіка, почала хаяти нашого сина.
— Як це ж так! В нього свято! Гості прийшли його вітати, а він йде з застілля! Ви як його виховуєте? Відправте до мене, я швидко з нього людину зроблю!
— Мамо, він цього свята не хотів і сам нікого не звав. Це ти все організувала, а в нього були свої плани. — Заступилася я за сина.
— Хочете сказати, я у всьому винна!? Тобто, я зробила гірше?!
Той вечір був зіпсований. Син довго злився на бабусю. Він повернувся додому вранці. Настрою в нього не було. З мамою довго сперечалася, але вона не розуміла причини мого гніву. Вона ж робила як краще! Цим аргументом мама прикривалася в продовж всього спору.
Такий собі подарунок зробила бабуся коханому внуку. Син сказав, віднині він не буде приходити додому і відповідати на телефоні дзвінки в свій День народження, раз бабуся не розуміє по іншому.
