Є такі люди, які все життя бігають від одних стосунків до інших. Вони шукають щось краще, за попереднє. Шкода їх, адже часто так трапляється, що найкраще — було першим.
Моя подруга познайомилася з чудовим хлопцем. Йому було двадцять. Він служив. Олені ледь стукнуло сімнадцять. Вона навчалася на кондитера. Їм було добре разом. Здалеку помічали, яка вони гармонійна пара.
Роман не міг натішитися своєю дівчиною. Все зароблене віддавав їй. В нього навіть копійчини не лишалося. Як тільки Роман закінчив службу, покликав Олену заміж. Вона погодилась без вагань.
Жили в селі. Роман далі будував воєнну кар’єру. Олена сиділа вдома. Вона відмовилася працювати. Олена взялася вести господарство, але вела його прекепсько. В неї скрізь вялялося сміття, крихти зі столу прикрашали підлогу, а меблі виглядали так, ніби їх землюкою обмазали.
Роман не помічав мінусів своєї жінки. Для нього вона була ідеальною. Олена знала про це, тому користувалася Романом, як хотіла. Жінка брала гроші і їхала в інше місто. Роману говорила, нібито до подружки в гості. Всі в селі чудово розуміли, що вона до коханця відправилася. Роман нічого не помічав.
Олена побачила майже всю Україну. Вона витрачала Романові гроші на право й на ліво. Якось затрималася в Києві на три місяці! Витратила усі заощадження на гульки та чоловіків. Так, так, ви правильно прочитали. Олена не гнітилася платити чоловікам за любовні втіхи. Їй подобалося відчувати себе жаданою.
Якось я прямо спитала в Олени, навіщо вона це робить? Золотий чоловік. Все їй віддає, нічого не ховає. Він не вимагає навіть їжу готувати, а вона бігає по чоловіках!
— Я хочу відчувати адреналін, дику пристрасть та палке бажання! Роман, він хороший чоловік. Люблячий, вміє гроші заробити, не жадібний, але він такий нудний. Я хочу пригод! Життя потрібно прожити весело! Хоча, чого це я тут розпинаюся. Тобі не знайомі такі відчуття, Наталочко. — І нагле дівчисько цокнуло язиком.
Нахаба! Я старша за неї майже на тридцять років, а вона мені тикає! Така Олена була завжди. Їй казали старі жінки:
— На старості років захочеш затишку, тепла сімейного та люблячого чоловіка. Хто ж тебе тоді візьме? Кому ти будеш потрібна? Олено, візьмись за голову. Втратиш Романа, будеш жалкувати.
Олена від всіх відмахувалася. Вона кинула Романа, через шість років шлюбу. Сказала, він їй набрид і пора шукати нову «здобич».
Новий бідолаха швидко знайшовся. Олена відкопала його в Львові. Він був на три роки старший. Нічого видатного в нього не було, окрім квартири та хорошої роботи. На це Олена і клюнула. Нова Оленина іграшка не могла повірити в своє щастя. Гарна, з пишними формами, жінка звернула на нього увагу. Везіння, не інакше!
Прожила Олена з ним два роки і знову відправилася на пошуки. Хлопця, як перед цим Романа, обдерла до копійки. Він навіть квартиру продав, щоб виконувати Оленині забаганки. Не допомогло.
Олені пощастило ще тричі з чоловіками, а далі пішли, як то зараз по модному кажуть, аб’юзери. Її зачиняли в квартирі, могли обізвати, принизити. Інші чоловіки, змушували її працювати в квартирі та ліжку з ранку до вечора. Олена не звикла до такого. Вона завжди думала, що любити її повинні всі без винятку. Не готова вона була до сурової реальності.
Походила Олена до сорока трьох років коханкою. На сорок четвертий прибігла назад до Ромчика. Він не одружився в друге. Любив Олену, більше життя. Роман прикладався до чарки, щоб заглушити свій біль. Він чув, як всі гуділи про пригоди його Олени. Роман завжди робив вигляд, що не чує, не бачить і нічого не знає.
Коли Олена переступила поріг з валізами, він обійняв її і заплакав. Тільки тоді вона зрозуміла слова старих жінок. Вони мали рацію. Олена зробила ставку на свою красу та молодість. Вона шукала багатшого, кращого, але такий в неї був. З самого початку доля послала їй Рому.
Бігала Олена по всьому селі. Хизувалася своїм Ромою. Вона казала, як добре, що зрозуміла все. Геть усе! Тепер життя стане іншим.
Не довго жінка проходила щаслива. Я вже ледь-ледь на ногах стояла, як Рома пішов в кращий світ. Прожили вони два місяці і декілька днів. Згубна дія пляшки дала про себе знати.
Олена пішла в слід за ним. Не витримало серце. Горе зжерло її. Вона занадто пізно відчула цінність людей, які її оточували. Сумно бачити таку картину. Я стара бабка, а прожила більше, ніж молоді люди. Що за часи пішли? Де ж вони мораль гублять? Чому нічого не цінують? Ех… Скільки питань, а відповідей нуль.
