Чи повинні батьки приймати назад дорослих дітей? Коли приймається рішення народити дитину, мало хто думає, що вони з вами дійсно на все життя. Я виростила двох дітей. Старшій 33, а молодшому 27. Вони давно виїхали з мого будинку. Я облаштувала оселю під себе. Почала займатися собою та свої життям. Чи довго це тривало?
Донька посварилася з чоловіком, тому приїхала до мене. Вона приїхала без попередження і поставила перед фактом: «Мамусь, житиму з тобою!» Сина вигнали з арендованого житла. Куди він приїхав? Правильно! До мене.
Я почала нові стосунки з чоловіком, зробила в своїй оселі ремонт, насолоджувалася тишею, а тут — бац! Все. Всі повернулися назад. Ви не подумайте нічого поганого. Я люблю своїх дітей. Мене цікавить, коли ж я зможу пожити для себе? Я вже виконала головні обов’язки матері. Я дала їм освіту і можливість твердо стояти на ногах.
Коли я була молода, то не їздила до мами. Я намагалася вирішувати проблеми самотужки. Мої діти одразу біжать до мене. З одного боку, вони мене люблю, раз приходять до мами, а з іншого, я дуже хочу тиші та спокою. Коли ж вони настануть?
Зараз ми живемо в двокімнатній квартирі втрьох. Син спить в кухні на розкладушці, донька в одній кімнаті, а я в своїй. Тіснувато. Діти купують продукти, дають гроші на комунальні платежі. З цим проблем немає. З тишею та спокоєм є.
