У вас таке було, що ваші знайомі чи друзі заробляли в два рази більше, ніж ви, але жили гірше? Я постійно таке бачу. Скажу відверто, сама така була. В чому ж проблема?
Це бідність, точніше — мислення бідняка. Нам з дитинства дають неправильні установки на життя. Живемо серед старих меблів. Батьки не міняли їх роками. Старе — ремонтували, заклеювали, зафарбовували. Ми дивимося на це роками.
У всіх є місце в квартирі, де батьки збирали і досі збирають безліч непотребу. В нас була шафа в квартирі для газет. Мама з ранніх років збирала газети, бо «раптом ми будемо робити ремонт, нам знадобиться те, чим можна застелити підлогу». Балкон, який завалений непотрібними речами. Шафа, де зберігається одежа всіх розмірів, навіть тих, які ми не носимо.
Ми бачимо суцільну економію. Батьки купляють дешеве печиво, макарони на вагу та речі із секондхенду. Культ бідності процвітає. Що кажуть бідним людям, які завагітніли?
— Нічого старшого! Народіть, а там бог допоможе!
Не допоможе. Молода сім’я залишається у скрутному становищі. Їм доводиться купувати погану та дешеву їжу. Вони приймають поношений одяг та економлять на власному вбранні роками.
Моя знайома ходила вісім років, — вісім! — в осінніх чоботях під час будь-якої пори року. Взимку вона одягала дві пари шкарпеток і так йшла на роботу. Знаєте скільки вона заробляла? Сім тисяч в селі. В селі! На ці гроші можна жити не те що нормально, а добре. Так, якщо у вас квартира десь у місті, тим паче у великому, сім тисяч — це заплатити за квартиру і трішки купити продуктів. У великих містах цих грошей може не вистачити навіть на квартиру, а от для села тих грошей достатньо.
Я запитувала в неї, чому вона не купить нову пару взуття? Чому не хоче дозволити собі кращу їжу?
— Потрібно складати гроші. Немає чого їх витрачати на дрібниці! Я ще можу в цих чоботях походити.
Їжа та одяг — не дрібниці. Від них напряму залежить наше здоров’я. Чому ж ми економимо на цьому? Тут знову варто згадати заклеєні скотчем проводи, склади сміття на балконі, шафи зі старим одягом.
Я заробляю 5500, моя подруга 15000. Я можу заплатити за квартиру, смачно поїсти, купити гарний посуд, відремонтувати крана, якщо він поламається. Я можу собі дозволити те, що захочу. 15000 моєї подруги кудись діваються. Якщо бути точнішою, подруга виділяє собі на проживання 3500 гривень, а все інше складає. Їй вистачає ледь-ледь. Часто вона їсть хліб з маслом та ріденькі супчики, бо їх не вистачає тих 3500. Я запитувала, що ж вона робить з іншою сумою грошей.
— Складаю. — Відповіла подруга.
— На що?
— На ремонт. Я давно хочу його зробити.
— Ти вже десять років на нього складаєш. Всі гроші бережеш для ремонту. Тільки не ображайся на мене, але в цьому є якийсь сенс?
Подруга ображено надула губи. Я проігнорувала її і говорила далі.
— Всі твої колеги були на відпочинку: хтось за кордоном, хтось в Україні. Ти хоч за межі міста виїжджала? Ти все життя працюєш і на щось складаєш. А жити коли? Можна не робити грандіозний ремонт, а невеликий, але теж якісний. В чому проблема почати потроху з однієї кімнати і так тихенько працювати над оселею?
— Ой! — Фиркнула подруга. — Ти нічого не розумієш! Гроші потрібно складати, а не тринькати на солодке, як ти! Я собі зберу на ремонт, а потім буду збирати на відпочинок. Полечу кудись на місяць! Зрозуміло?
В цьому криється ще одна проблема. Моя подруга її навіть не помітила. Вона все життя складає гроші, бо так закладено в мислення бідняка. Після ремонту, вона збиратиме на відпочинок, а після нього на машину. Я, тим часом, відпочиваю регулярно, їм смачну їжу, ношу новий одяг. Кішка подерла диван, то я його викинула і купила новий. І це на 5500 в місяць! А чому так? Бо я не думаю, як бідна.
Пам’ятаю до мене в гості зайшла колега. Вона здивувалася побачивши мою оселю. Її фразу я закарбувала собі в мозку:
— Твоя оселя виглядає дорого. Я б ніколи не сказала, що ти заробляєш як я.
Це друга особливість бідняка. Людина, яка мислить стилем бідняка, купує все дешеве і, як я вже говорила, старається заклеїти чи якось замаскувати поломку. Я — ні. Зіпсувалися шпалери? Обідрала їх під нуль і наклеїла нові! Я не купувала якісь мега дорогі, але вони суцільні, не заклеєні клаптиками з минулого ремонту, а тому справляють гарне враження.
Всі меблі з часів СССР я викинула давно! Навіщо зберігати ті жахи минулих років? Тоді така шафа була модна, але зараз це коричневе, лаковане дерево мозолить око.
— Шкода! Воно ж ще нормальне! Головне — функцію свою виконує! — Відповідають мені.
Так, звісно. На жаль, для бідняка не важливий зовнішній вигляд чи якість продукту, речі. Важливо, для такою людини, щоб довго стояло і було дешеве, а бажано — на халяву! Щоб почати добре жити потрібно викорінювати в собі такий стиль життя. Зробіть обстановку свого будинку дорогою і ви відчуєте внутрішні зміни. Дозволять собі їсти якісну їжу і ви відчуєте покращення свого здоров’я.
