Скільки живу, стільки в мене немає друзів. Я дійшов такого висновку, коли мені виповнилося 35. Є багато знайомих, колег чи колишніх одногрупників. Справжніх друзів нуль.
З віком розумієш, другом можна назвати людину, яка тобі гроші позичить, допоможе в квартирі ремонт робити, поїде разом на природу чи поговорить про фільм. Друг має бути і в горі, в радості. Це чиста правда!
Наприклад, вважав Єгора своїм другом. Ми частенько ходили кудись разом. Любили грати в футбол в суботу та дивитися фільми жахів в неділю. Не знаю що сталося, але я звернув увагу на Aлk_0г0ль. Єгор завжди пив. Не було жодної зустрічі, коли б він не приніс пляшку. Тут то я почав розуміти в чому справа. Я потрібен був Єгору як друг по пляшці. Один раз я відмовився з ним бачитися, бо він на пряму сказав про Aлk_0г0ль. Єгор не образився, як мені здалося, але кликати гуляти став менше.
В коледжі я дружив з Ігорем. Хлопець виглядав, не буду брехати, як Аполлон. Він постійно міняв дівчат. Пропонував знайти мені другу половинку. Я жартував і тихенько міняв тему. Я не найгарніший чоловік на землі. Звичайний, худий, з середніми оцінками. В мене завжди страждала самооцінка, а біля Ігоря я відчував себе ще страшнішим.
Тривала наша дружба два роки. Я постійно грав роль страшного друга, дурненького хлопчика, над яким Ігор постійно кепкував. Моя оцінка опустилася далеко і глибоко на дно. Розкрила мені очі на мою «дружбу» з Ігорем майбутня дружина.
Я влаштувався працювати на заправку. Хотів злізти з шиї батьків. Там познайомився з Катею. Вона побачила в мені ту красу, про яку я не знав. Вказала на всі мої позитивні якості та пояснила, що Ігор завжди відбивав в мене дівчат. З одного боку, добре, бо я зміг будувати стосунки з Катею, а з другого — такий собі друг, той Ігор. Спілкуватися з ним припинив.
Ближче до тридцяти років, познайомився з Богданом. Він був новеньким в нас на роботі. Якось ми швидко знайшли спільну мову. Богдан приходив на наші сімейні свята, постійно звав до себе в гості. Активний та компанійський чолов’яга сподобався і моїй дружині. Була лиш проблема в тому, що Катя сприймала Богдана, як друга, а він придумав якусь симпатію і почав залицятися до моєї дружини. Вона демонстративно заблокувала його скрізь, де могла. Катя ніколи не приймала його подарунків, вказувала на кільце на пальці та пояснювала, що вона щаслива заміжня жінка. Богдан нічого не чув. Він казав моїй Каті кинути мене. Богдан вважав мене не гідним моєї жінки. Він придумував небелиці про мене. Так з мого життя пішов ще один «друг».
Надзвичайно шкодую, що так і не знайшов справжніх друзів. Зазвичай люди будують міцні дружні зв’язки в навчальних закладах. На жаль, мені не пощастило. Клас в мене був паскудний. Ніхто нікого не поважав: ні себе, ні однокласників, ні вчителів. В коледжі ситуація була ще гірша. Ніхто не хотів прикрити один одного. Всі мали якісь образи, що виливалося в постійні скандали та істерики. Ми сварилися 24/7, хоча вважалися найкращою групою.
Може, мені ще пощастить знайти ту саму людину? Поки що я ходжу з дружиною до її друзів. Вони чудові та привітні люди. Ми гарно проводимо час, хоча й по душам не говоримо.
