У моєї колишньої завжди був доволі непростий характер, врешті-решт я не витримав і подав на розлучення. У нас залишилось двоє дітей: старша донечка – Оля та молодший синочок – Андрій. Спершу намагався зберегти сім’ю заради них, але згодом мої нерви здали.
Через пів року зустрів іншу жінку, яка виявилась протилежністю колишньої. Ірина була вагітна нашою дитиною. З дітьми від першого шлюбу залишився у хороших стосунках – щовихідних ми проводили час разом, вони часто ночували в мене. Я платив аліменти, вдягав обох до школи, водив на розваги. Оля й Андрій розповідали, як мама щодня працює, залишаючи їх на тітку. А на вихідних увесь час займається хатніми справами, тому їй не до них.
Неочікувано пролунав дзвінок від дружини, вона вирішила, що хоче поїхати на заробітки, от тільки малих нема на кого залишити. Звинуватила мене в тому, ніби їм не вистачає грошей, а діти можуть і з татом пожити. Тай взагалі хотіла б платити аліменти, щоб я сам виховував сина й дочку, ну або збільшити суму виплат на малих з моєї сторони.
Розповів усе дружині, але та впевнено заявила – не збирається виховувати чужих дітей при здоровій матері. Скоро он своєму малюкові прийдеться приділяти час. Я ж від ранку до вечора на роботі, як правильно вчинити не знаю…Забрати малих до себе, покинути роботу, а дружина хай платить на діти чи що?
