Як часто ми не цінуємо те, що маємо. Як часто наші пріоритети розставлені неправильно. Іноді важко це зрозуміти до тих пір, поки обставини нас не змусять.
Антон він міцним хлопцем, він ніколи не жалівся на стан свого здоров’я, але одного дня відчув себе дуже погано. Його батьки відвезли його до лікаря і виявилося, що в Антона рак – дуже страшна хвороба, яка потребує спеціального лікування.
Хлопцю призначили декілька курсів хіміотерапії.
Антон вирішив боротися за своє життя. Він почав проходити ці курси хіміотерапії. Було дуже складно, бо внаслідок цього хлопець був втомленим та слабким.
Декілька днів до того, як лікарі поставили цей діагноз, у Антона були інші пріоритети. Він хвилювався про те який вигляд він має в очах своїх однолітків, а також тим, що має старий телефон у порівнянні з сучасними телефонами його друзів.
Антон дуже хотів відповідати їхнім стандартам та навіть бути кращим за своїх друзів. Тепер усе це стало таким неважливим.
Він зрозумів, що здоров’я – це найголовніше, а телефон – це тільки річ. Тепер він розумів, що справжні друзі будуть підтримувати його незалежно від того, який телефон у нього є.
Під час хіміотерапії Антон зустрів інших пацієнтів, які теж мали свої проблеми та турботи. Вони допомогли Антону побачити, що життя – це більше, ніж зовнішні вигляд і матеріальні речі.
Одного разу, коли батьки везли Антона на черговий курс хіміотерапії, він раптом попросив свого батька зупинити автомобіль посеред дороги. Батьки хлопця злякалися, вважаючи, що він став почувати себе зле, проте Антон всього лише хотів подихати лісовим повітрям та послухати спів птахів.
Батьки не впізнавали свого сина. Тепер він вже не сидів увесь час в телефоні, Антон наче смакував кожну мить свого життя, боячись, що його серце може зупинитися в будь-який момент.
Коли Антон з батьками приїхав у клініку, першим ділом він запитав де Богдан. Він познайомився з цим пацієнтом минулого разу та хлопці потоваришували. Проте Антон почув невтішну звістку – Богдан більше ніколи на приїде на курс хіміотерапії тому, що він вже покинув цей світ.
Це дуже сильно засмутило Антона та він ще більше впевнився в тому, що неодмінно одужає та більше не буде марнувати своє життя на непотрібні речі.
