Розкажу я вам зараз історію про себе. Ще й досі не вірю, що зі мною колись таке сталося.
Почалося все з того, що після відпочинку на курорті я приїхала з дитиною під серцем. Місцевий красунчик закрутив мені голову, я думала, що все в нас буде, а виявилося, що він одружений. Стас зник з мого життя одразу після нашої ночі на пляжі, я не могла до нього додзвонитися, а коли прийшла в той готель, де він зупинився, з’ясувалося, що він з дружиною та дітьми вже поїхав додому. Цікаво, як він пояснив свою відсутність дружині в ту ніч, яку ми провели на пляжі. А, може, це не перший випадок в його житті.
Хоча це не важливо. Дорогою додому я відчула, що мені недобре. Списала все на спеку та довгу дорогу в потязі. Тоді у мене був зовсім малесенький сумнів з приводу того, що моє погане самопочуття спричинене вагітністю, алея прогнала ці думки зі своєї голови.
Коли місячні не наступили вчасно я почала панікувати, тоді зробила тест на вагітність, він виявився позитивним. Ось тоді я вже запанікувала не на жарт. Що робити?
Я ніколи нічого не приховувала від своєї мами, хоч і боялася її страшенно. Проте я чесна людина і не можу нічого приховувати.
Мама просто оскаженіла, вона почала називати мене різними неприємними словами, а потім сказала, що їй потрібно придумати вихід з ситуації.
Зрештою він знайшовся. У її подруги був син, якому було 40 років та ніхто не хотів за нього заміж. Владислав мав психічний розлад, проте його мама зробила все для того, щоб чоловік був соціально адаптованим. На людях він поводив себе цілком нормально. Мені потрібно було уникнути сорому та я була змушена вийти заміж за Владислава. Це був жахливий період мого життя.
Я вийшла заміж та вважала, що це ненадовго, як тільки дитина зможе ходити до дитячого садочка, я розлучуся та почну нове життя.
Спершу Владислав ніяк себе не проявляв, він просто приходив на кухню поїсти, а так увесь час сидів в гаражі та крутив якісь гайки. Чоловік мав золоті руки та займався ремонтом автомобілів і різних електроприладів.
Коли народилася Софійка, чоловік став нервовим, казав, що він не може спати. Після чергової безсонної ночі він перебив увесь посуд та я схопила донечку і повернулася до мами. Вона не була готова до мого повернення та стала наполягати на тому, щоб я повернулася до чоловіка. Звинуватила мене у тому, що сталося зі мною.
– От якби ти свого часу не полізла до чужого чоловіка, то всього цього не було б, а тепер терпи. Я терпіла і ти терпи, – відповіла вона.
Мені нічого не залишалося як повернутися до того психа. Такі ситуації траплялися ще декілька разів, я знову йшла до мами, бо мені нікуди більше було піти. Та знову чула ту ж саму пісню.
Одного разу Станіслав отримав путівку в санаторій. Чи то йому дали її через стан здоров’я, чи то один із вдячних клієнтів подарував. Це не важливо, важливо, що він віддав її мені, бо не хотів їхати.
Це вперше за багато років мій так званий чоловік щось для мене зробив не рахуючи того, що він врятував мене від сорому.
Я вхопилася за неї як за рятівну соломинку. На той момент Софійці вже було два роки. Ми поїхали.
Сівши в автобус, я розплакалась. Здавалося, що невидима сила тримала мене в цьому домі, а тепер я відчула себе вільною. Вже в той момент я зрозуміла, що не повернуся. Залишалося лише влаштувати наше з Софійкою життя.
Коли ми заселилися в кімнату я вдихнула на повні груди та відчула себе найщасливішою людиною на всьому білому світі.
Але що ж робити далі? Відпочинок колись закінчиться.
Я почала гарячково перебирати різні варіанти в моїй голові. Нічого не приходило на думку, Софійка покликала мене прогулятися та ми побачили в приміщенні санаторію невеличку дитячу кімнатку, яка дуже сподобалася донечці. Ми зайшли погратися. Раптом до нас підійшла якась мама з хлопчиком та запитала чи я няня в цій дитячій кімнаті, я ще не встигла нічого відповісти, як вона сказала, що їй потрібно на секунду вибігти забрати передачу у водія автобуса.
Я не стала відмовляти та Софійка з тим хлопчиком дуже гарно гралися. Я за ними наглядала.
До нас підійшла завідувачка санаторію та запитала чи це мої діти, я відповіла, що Софійка моя донечка, а за хлопчиком я наглядаю на прохання його мами.
– У Вас це дуже чудово виходить. Не хотіли б заробити грошей працюючи у нас нянею? – запитала вона.
– Ну можна.
– Чудово, пройдете медкомісію, ми надамо Вам кімнату та потім обговоримо всі деталі співпраці.
Мене найняли. Це те, що було мені потрібно. Коли не було роботи з дітьми, я допомагала на кухні, Софійка була зі мною.
Відпочинок закінчився, а моя робота продовжилась, оскільки той санаторій працював цілий рік. Владислав та моя мама почали бити на сполох, телефонували до мене, а я сказала, що не повернуся. Тоді вони приїхали, та вчинили справжній скандал. персонал санаторію був в курсі моєї ситуації та став на мій захист, викликали поліцію. Владислав поїхав додому ні з чим.
Ми розлучилися та я почала нове життя.
