Мене звати Марія та ця історія про мене. Я була дуже скромною і непоказною в школі. А все через те, що мені ніхто ніколи не говорив про те яка я особлива та гарна, я не вірила, що заслуговую на хороше ставлення з боку інших людей, оскільки не відчувала цього з боку своїх рідних та близьких.
Моя мама сама була зосереджена на своїх дитячих травмах, була ображена на все та всіх. З часом я зрозуміла, що ні тепла від неї я не отримаю. Батько вважав прояв почуттів стосовно мене “телячими ніжностями” та просто не звертав на мене уваги. Старший брат соромився мене, адже він був авторитетом у нашому дворі, а я була сірою мишкою.
Ніхто особливо не звертав на мене уваги, а однокласниці навіть не бачили в мені конкурентки. Через велику кількість комплексів я старалася не виділятися і не привертати увагу.
У мене був один секрет – я була закохана у свого однокласника. Всі про це знали, бо було важко приховати такі почуття. Коли Назар звертався до мене з будь-яким питанням, я починала червоніти і плуталася у словах. Було видно як сильно я соромлюся. Це викликало насмішки в мій бік.
На випускному святі Назар скористався мною. Увесь вечір він не відходив від мене та я була на сьомому небі від щастя, вважаючи, що він нарешті відповів мені взаємністю. Він напоїв мене алкоголем і повіз у готель. Я дуже смутно пам’ятаю що зі мною відбувалося після того. Там він скористався моїм непритомним станом і зробив неприпустиму річ. Наступного дня Назар розповів про це всім, і я стала об’єктом насмішок та глузувань. Мені не хотілося жити. Гірше за все, що я не могла розповісти своїм рідним як все було насправді, мої батьки вирішили, що це я сама його спровокувала та відправили мене в село, щоб уникнути чуток.
Я й сама хотіла провалитися під землю та зраділа такій можливості втекти від всіх тих насмішок. Там я намагалася забути про минуле і зосередилася на своєму майбутньому. Згодом я вступила до столичного університету.
Роки пройшли, і доля мені посміхнулася. Я зустріла чудового чоловіка, з яким заснувала щасливу родину. У нас народилася прекрасна донечка, яка стала радістю всього життя.
Коли я приїхала на зустріч зі своїми колишніми однокласниками, ніхто не впізнав мене. Всі дивилися на мене так, наче бачать вперше. Назар намагався привернути мою увагу, але я не звернула на нього навіть погляду. Я вже знайшла справжнє щастя і знала, що заслуговую кращого, ніж той, хто зіпсував моє минуле.
Назар не збирався миритися з відмовою та знову почав мене ображати при всіх. Але він не на ту напав. Той негідник недооцінив мене, я встала на свій захист та сказала, що якщо для того, щоб переспати з дівчиною, йому потрібно її напоїти, то значить, що він не такий вже й привабливий. Всі аж роти пороззявляли. Ніхто не очікував від мене такої сміливості. Та я й сама не зрозуміла як це сталося, я просто почала говорити, а слова самі склалися у речення. Ба, більше, потрапили в саме яблучко.
Назар не знав що сказати у своє виправдання та просто покинув вечір.
Я повернулася додому та зрозуміла, що перемогла. З цього всього я зробила висновок, що якщо я ціную себе, то й інші роблять те ж саме.
