Я опинилася у безвихідній ситуації. Те, що я була відповідальна ще й за маленьку дитину, додавало цій ситуації ще більшої драми.
Я була змушена їхати жити до своїх родичів. Батьків у мене не було, мене виховувала бабуся. Потім я вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка. В той момент я вважала, що Олег найбільше кохання в моєму житті.
Після того, як бабусі не стало, ми продали її квартиру та квартиру Олега, на якій ми в той час проживали, та купили двокімнатну квартиру. Олег оформив її на себе як голова сім’ї. Я не заперечувала.
А потім він мені зрадив та вигнав з дому. Мені нікуди було йти. Довелося попроситися жити до тітки Аліси. В той момент вона проживала в селі разом зі своїм новим чоловіком, в тому будинку була вільна кімната, куди нас і поселили.
Почалися проблеми. Дитина не давала родичам спати, заважала їм. Тітка Аліса звинувачувала мене в тому, що я поводжуся наче власниця цього дому і завдаю багато клопоту. Сталося так, що я пересовувала ліжко та пошкодила підлогу, а потім мій синочок Назарчик забруднив постіль, я не змогла її відіпрати, залишилися плями. Тітка Аліса була розгнівана на нас не на жарт.
Наше проживання в тому домі співпало з періодом, коли мого синочка турбували гази. Назарчик кричав і не давала родичам спокійно спати. Я була завжди зайнята доглядом за дитиною, і це створювало напругу всередині родини. Родичі не могли нормально спати, але їм довелося терпіти та розуміти, що це тимчасове явище.
Тітка Аліса неодноразово наголошувала, що хазяйка в тому домі вона та я повинна робити все для того, щоб всім жилося комфортно, жінка постійно натякала, що це виходить у мене вкрай погано.
Я мусила мовчати та увесь час робила все, щоб не заважати родичам, ми з Назарчиком годинами гуляли на вулиці або в торгових центрах, щоб якомога менше бути вдома. Олег навіть не думав про те, щоб поцікавитися своєю дитиною, він присилав гроші та й усе. Очевидно, чоловік був надто зайнятий побудовою свого особистого життя, до нас йому не було ніякого діла.
Моя колишня одногрупниця наполягала на тому, щоб я відсудила у колишнього чоловіка половину квартири, а я була настільки втомлена та спустошена, що не могла навіть думати про це. Та й Назарчику ще не було року, тож я не могла подати на розлучення.
Ситуація досягла свого апогею коли я не змогла потрапити в дім через те, що тітка Аліса зі своїм чоловіком напилися до чортиків та закрили будинок зсередини. Це побачила наша сусідка баба Віра та впустила нас ночувати до себе. Літня жінка пожаліла нас та сказала, що насправді хазяйкою того будинку є я. Моя бабуся заповіла цей будинок мені, але після того, як мами не стало, тітка Аліса приховала ц від усіх.
Ця ніч змінила все моє життя, я прокинулася зовсім іншою людиною. Чому я дозволяю іншим людям користуватися тим, що по праву належить мені? Я прийшла додому та вирішила, що поки нічого казати не буду. Удала, що все нормально. Потім зателефонувала до своєї колишньої одногрупниці Наталі з проханням знайти мені хорошого адвоката.
В результаті я повернула своє, продала свою частку квартири та будинок у селі, придбала нам з Назарчиком нове житло. Все стало на свої місця.
