В студентські роки я була закохана у Михайла. Та що там я, кожна дівчина нашого навчального закладу марила ним. Цей хлопець був наче сонячний промінчик серед похмурого неба, кожен хотів відчути на собі цей магічний вплив.
Михайло наче й не помічав мене, я страждала, але нічого не робила для того, щоб привернути його увагу до себе. З часом душевні рани загоїлись та я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
Через десять років я зустріла Михайла знову. В той день я вийшла в парк на прогулянку з собакою, був вихідний. Як раптом назустріч мені йшов чоловік. Це був Михайло.
Час створив нові можливості та змінив багато речей, але коли я побачила його, то миттєво впізнала його той самий чарівний погляд і ті ж самі риси обличчя.
Проте, щось було незвичайним. Його погляд згас, очі були увесь час опущені, плечі теж. він мав дуже нещасний вигляд. Мені навіть стало його шкода.
Це мене дуже збентежило та мені закортіло дізнатися що стало причиною такої зміни. Ми зайшли в кав’ярню, де колись збиралися студенти. Я пильно спостерігала за Михайлом, намагаючись зрозуміти, що ж сталося з ним протягом цих років.
У ході розмови Михайло розповів неймовірну історію. Він мати попит серед жінок, довгий час насолоджувався цим, але коли у нього сталася неприємність та лікарі поставили йому невтішний діагноз, який передбачав повну втрату працездатності, всі його дівчата раптом відвернулися від нього, оскільки не хотіли звалювати на себе такий тягар. Кожна з них хотіла мати поруч красунчика, хизуватися ним перед подругами, але до нових обставин готові не були.
Відтоді життя Михайла змінилося та він розчарувався в особистих стосунках. Хоча діагноз лікарів не підтвердився, чоловік втратив віру у світле майбутнє.
Ми попрощалися та я повернулася додому. Не знаю як надалі склалося життя Михайла, проте я надіюсь, що у нього все буде добре.
